Російські олігархи намагаються зберегти свій бізнес в Україні й використовують для цього підставні компанії – політолог

Автор статті зазначає, що, за даними платформи Vkursi, на українському ринку й далі працює понад 20 тис. компаній, які мають прямий зв'язок із Росією. З початку повномасштабної війни кількість таких підприємств зменшилася лише на 12,5%. Торік українці заплатили компаніям із російськими власниками майже 23 млрд грн – суму можна порівняти з одним із нещодавніх пакетів військової допомоги США для України.

"З-поміж компаній, які мають російське коріння, – низка обленерго, стратегічні підприємства та знайомі кожному українцю бренди", – зазначає Петренко.

На думку експерта, найдієвішим законодавчим механізмом конфіскації активів російських бізнесменів в Україні є механізм, прописаний у законі "Про санкції", який запрацював у травні минулого року. Він передбачає, що активи будь-якої підсанкційної особи можуть стягнути в дохід держави: відповідне рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд (ВАКС) за позовом Міністерства юстиції. Уже набрало чинності 20 таких рішень ВАКС. 11 із них стосуються не великого бізнесу, а російських депутатів і ректорів, які мають майно в анексованому Криму.

Окрім того, у випадку з російським олігархом Олегом Дерипаскою суд конфіскував не всі пов'язані з ним підприємства, які хотів стягнути Мін'юст. Відомство також програло суд першої інстанції у справі проти росіянина Михайла Шелкова, який за кілька днів до початку повномасштабної агресії РФ переоформив свій Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат і ще низку фірм на українку Світлану Ільтьо, уклавши, як переконані в Мін'юсті, фіктивний договір про продаж.

"У чому причина таких невдач Міністерства юстиції у судах? У відомстві скаржаться на нестачу фахівців: у профільному департаменті [санкційної політики], за словами [заступниці глави Мін'юсту] Ірини Мудрої, працює близько 20 людей, яких недостатньо, щоб виконувати велику за обсягом аналітичну роботу – розплутувати складні схеми маскування власності – "матрьошки" з офшорів, трастів тощо", – ідеться у статті.

Автор наводить приклади схем, які застосовують росіяни, щоб зберегти свою власність в Україні. Російські бізнесмени Олександр Бабаков, Євген Гінер і Михайло Воєводін переписали свою групу компаній VS Energy, до якої, зокрема, входить вісім українських обленерго, на родичів та бізнес-партнерів – громадян ЄС. 28 червня Мін'юст звернувся до суду, щоб конфіскувати ці активи.

Інший приклад – один із найбільших в Україні виробників прального порошку "Вінницяпобутхім" (ТМ "Ушастый нянь"), який належав російському АТ "Невская косметика". Підприємство заарештували й передали в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), яке знайшло йому управителя – ТОВ "Крайтекс-сервіс". Проте його роботу намагається заблокувати недопущене до конкурсу ТОВ "МДМ". Ця компанія може бути підставною, її можуть використовувати колишні власники, щоб повернути собі завод, зазначає автор матеріалу.

Петренко переконаний, що конфіскація російських бізнес-активів – ще один важливий фронт у війні України за незалежність.

"Україна в цьому процесі має лідирувати й показувати приклад іншим, так само, як наші Збройні сили показують світові приклад мужності на полі бою", – зазначає експерт.