За словами Нуланд, така співпраця призвела до того, що Пекін і Москва стали "успішними і впливовими", але керівництво КНР і РФ виявилося нездатним прийняти запропоновану їм систему.
Американська дипломатка зазначила, що у випадку з лідерами, які говорять своєму населенню, нібито така система пригнічує їхню "велику країну", не дозволяє їй "зайняти своє законне місце", і орієнтуються на економічний, політичний і/або воєнний примус, – система перестає працювати і треба змінювати підхід.
На запитання, чи досить швидко Захід усвідомив амбіції президента РФ Володимира Путіна і глави КНР Сі Цзіньпіна і чи досить зробив, щоб не дозволити цим амбіціям "виплеснутися за межі їхніх країн", Нуланд відповіла: "Можливо, ні".
Вона наголосила, що в "історично централізованих" суспільствах Китаю й Росії одна людина, а не політична система, може "визначати, що таке велич", контролювати свободу преси, протестів тощо, і такий підхід "обмежує відносини", які можуть бути в таких країн із Заходом.
Нуланд зазначила, що працювати треба і з лідерами країн, і з народом, але якщо йдеться про експансіоністську за своєю суттю ідеологію, Заходу треба забезпечити захист і для себе, і для друзів та союзників, особливо для сусідів країн із такою ідеологією.