Віцепрем'єрка Стефанішина: Україна не може постійно знаходитися в підвішеному стані, ми маємо розуміти, що НАТО готове зробити наступний крок

4 сiчня 2022, 13:05

Этот материал также можно прочитать на русском

Віцепрем'єрка Стефанішина: Україна не може постійно знаходитися в підвішеному стані, ми маємо розуміти, що НАТО готове зробити наступний крок

Стефанішина: Ми будемо тиснути на таку стратегічну ясність до тих пір, доки ми її не отримаємо

Фото: Офіс віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції / Facebook

Україна не має завищених очікувань, що на саміті в Мадриді в червні 2022 року ухвалять рішення про членство України в НАТО, але Альянс, нехай навіть не називаючи конкретної дати, має дати зрозуміти, що рух у цьому напрямку триває, вважає віцепрем'єр-міністерка – міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина. Про це вона сказала в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

Про те, що Україна розраховує на участь у саміті НАТО у Мадриді 2022 року, заявляв президент Володимир Зеленський. "Для нас найважливіше – щоб ми там були присутні в тому чи іншому вигляді, а також щоб у 2022 році в нас був конкретний проєкт, конкретна перспектива, конкретика саме з датою, коли або протягом якогось терміну, знову ж таки конкретно, нас бачать рівноправним членом Альянсу", – говорив він.

На думку Стефанішиної, "це абсолютно реалістична з точки зору України вимога". За її словами, українська влада демонструє готовність виконати всі необхідні критерії, які призведуть до ухвалення цього політичного рішення "в рамках цієї каденції парламенту, президента, уряду з тим, щоб НАТО могло назвати відповідну дату". Зокрема, країна виконує річні національні програми, запроваджує стандарти НАТО, проводить низку реформ.

"Але оскільки мова йде про політичний консенсус на фоні нагнітання напруги зі сторони РФ, Україна не може постійно знаходитися в підвішеному стані. Ми мамо розуміти, що НАТО, як мінімум, навіть не називаючи дату, готове зробити наступний крок і рухатися в напрямку підготовки до членства. Це може бути навіть без отримання плану дій щодо членства, але така стратегічна ясність важлива", – сказала Стефанішина.

За словами віцепрем'єрки, дуже важливо, щоб країни Альянсу надіслали сигнал готовності рухатися в напрямку реалізації цього курсу або через визначення конкретних часових рамок, або через визначення конкретних кроків.

"Поки що ні першого, ні другого ми не бачимо. Політично цей сигнал важливий не тільки для України, а й для всіх країн НАТО, які розуміють безпекові, гібридні виклики в Чорноморському регіоні, узагалі на східному фланзі НАТО", – наголосила вона.

Стефанішина зазначила, що, за винятком військової агресії РФ, Україна не перебуває в унікальних умовах, порівняно з іншими країнами, які стали членами НАТО у 2000-х, такими як Румунія, Болгарія, балтійські країни. Кожна країна, рухаючись до членства в НАТО, проходила шлях пошуку консенсусу всередині Альянсу, певної протидії розширенню.

"Тому в нас немає завищених очікувань, що на саміті в Мадриді буде ухвалене рішення, що Україна вже стане членом НАТО. Але в нас немає відчуття, що ми маємо понижувати ставки. Ми будемо тиснути на таку стратегічну ясність до тих пір, доки ми її не отримаємо", – сказала Стефанішина.

Вона висловила сподівання, що країни Альянсу запросять Україну для участі у саміті в Мадриді, щоб закріпити пріоритети, оновити та визначити нові цілі партнерства, сформувати Індивідуальну програму партнерства України з НАТО, яка включатиме фінансову, технічну допомогу, посилення взаємосумісності.

Стефанішина наголосила, що питання викликів безпеки в Європі не мають бути предметом закритих чи обмежених перемовин кількох гравців із Росією чи Росії із кількома гравцями.

"Для нас важливо, щоб усі 30 країн НАТО були свідомі тих рішень, які будуть ухвалюватися, щоб вони не були доведені до відома країн Альянсу після завершення перемовин", – зазначила вона.

Контекст

Україна активізувала співпрацю з НАТО 2014 року на тлі окупації Криму Росією та збройного конфлікту на Донбасі. Наприкінці 2014 року Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає відмову України від політики "позаблоковості". Відповідно до Воєнної доктрини України, ухваленої 2015 року, поглиблення співпраці з НАТО є пріоритетним завданням.

7 лютого 2019 року український парламент ухвалив закон про занесення до Конституції положення про стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та Організації Північноатлантичного договору. Закон набув чинності 21 лютого.

2018 року НАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта – кандидата на членство в Альянсі, 2020-го Україна набула статусу партнера розширених можливостей.

14 червня 2021 року у Брюсселі відбувся саміт НАТО, у підсумковому комюніке якого зазначали, що Альянс підтримує входження України до НАТО.

Президент США Джо Байден говорив, що російська агресія не стане перешкодою для вступу України до НАТО. Водночас, відповідаючи на запитання, чи нададуть Україні план дій для членства в НАТО, він сказав, що "це ще треба буде побачити" і спочатку Україна має викорінити корупцію.

10 грудня на тлі нарощування Росією чисельності військ поблизу кордону з Україною та на окупованих територіях Росія висунула вимогу до Альянсу офіційно відкликати обіцянку Україні про її вступ до НАТО.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг відхилив цю вимогу. "Відносини НАТО з Україною вирішуватимуть 30 союзників по НАТО та Україна – і ніхто інший", – наголосив він.

17 грудня МЗС РФ поширило передані Вашингтону російські проєкти договору зі США та угоди з НАТО про так звані гарантії безпеки. Зокрема, у них йдеться про те, що США мають узяти на себе зобов'язання виключити подальше розширення НАТО "у східному напрямку", відмовитися від приймання до Альянсу держав, які раніше входили до СРСР.

У Держдепартаменті США повідомили, що у січні проведуть перемовини з Москвою щодо цих вимог: 10 січня відбудеться діалог між Сполученими Штатами та РФ щодо стратегічної стабільності, 12 січня Росія та НАТО планують провести зустріч на рівні Ради Росія – НАТО, а на 13 січня заплановано зустріч представників РФ та ОБСЄ.