"Я думаю, що це питання переговорів. Україна не хоче воювати. А якщо, вибачте, всі країни НАТО бояться, що коли-небудь на якусь країну – члена НАТО – хтось нападає, якщо вони бояться, що доведеться захищати, тоді є питання в цілому до цієї конструкції. Якщо це так, то навіщо тоді ця конструкція, яка боїться захистити країну, яка є членом того чи іншого союзу? Тоді в чому її цінність?" – зазначив Зеленський.
Він також висловив сумніви щодо "потужності та сили" НАТО, якщо частина членів Альянсу "в гарних відносинах із Росією" і не хоче приєднання до НАТО України.
"Я вважаю, що це крихкість цієї конструкції. І проведіть паралель із Європейським союзом, де ця крихкість уже показала результати. Великобританія вийшла з ЄС. ЄС без Великобританії став міцнішим? Точно ні. Це вже не "арочна" конструкція, яка є найміцнішою у світі. Це конструкція, яка сиплеться", – вважає Зеленський.
Контекст
У ст. 5 Північноатлантичного договору зазначено, що збройний напад на одну або кількох членів НАТО розглядатимуть як напад на весь Альянс, і інші його учасники нададуть військову допомогу, включно із застосуванням збройних сил "із метою відновлення і збереження безпеки".
Членами НАТО є 30 держав.
Україна активізувала співпрацю з НАТО 2014 року на тлі окупації Криму Росією і збройного конфлікту на Донбасі. Наприкінці 2014 року Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає відмову України від політики "позаблоковості". Відповідно до Воєнної доктрини України, ухваленої 2015 року, поглиблення співпраці з НАТО є пріоритетним завданням.
7 лютого 2019 року український парламент ухвалив закон про внесення в Конституцію положення про стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському союзі та Організації Північноатлантичного договору. Закон набув чинності 21 лютого того самого року.
2018 року в НАТО визнали за Україною статус країни-аспіранта – кандидата на членство в Альянсі, 2020-го Україна отримала статус партнера розширених можливостей.