0 Київ
"Із лютого по березень ми обороняли Київ, була служба під Ірпенем. Із квітня по серпень – служба на адміністративному кордоні Миколаївської і Херсонської областей, після того – коротка служба у Каневі. І тут є важливий момент для всієї цієї історії. У Каневі я зрозумів, що можу служити тільки на передовій. Бо йти досить мирним містом і пояснювати всім, що я там роблю у військовій формі, не приносило мені жодного задоволення. Я не розумів своєї ролі в тилу", – розповів він.
У вересні, за словами Луценка, він звернувся до головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного із проханням, щоб його перевели на фронт.
"Я був не сам, ішлося про взвод БПЛА, командиром якого є широко відомий Роберт (Мадяр) Бровді. Нас було 26 чоловік, і Залужний, коли йому принесли проєкт цього наказу [про переведення], наказав подзвонити і запитати, чи дійсно Луценко готовий служити в Бахмуті. Я сказав, що це найкраще призначення і я дуже вдячний", – продовжив він.
Пізніше, уже перебуваючи в Бахмуті, як розповів ексгенпрокурор, йому надали звання капітана. Після публікацій у ЗМІ про нове звання Луценка була вказівка найвищого політичного керівництва України "негайно відкликати" його із фронту.
"Історія була смішною, бо президент [України Володимир Зеленський] якраз повернувся із пресконференції, де недобиті опозиційні канали поставили йому неприємні запитання. Він був роздратований, а помічники показали йому цю новину і сказали: "Ця людина зробила вже двох президентів, ви чекаєте третього?" Коротше кажучи, через 19 годин я вже був у Києві, у розпорядженні командувача ТрО, без права виїзду з міста", – додав політик.
Кого мали на увазі під словами про третього президента, політику, як він сказав, невідомо.
За словами Луценка, після вказівки керівництва країни він прибув у свій батальйон і вирушив до Києва, але не міг потрапити у розпорядження командувача, оскільки "на прохідній його не пропускали".
"Так тривало 29 днів. Тим часом мій батальйон із Канева відправили в Бахмут. Там у перші дні закінчилися дрони, і батальйон ТрО залишився фактично без очей. Були важкі вуличні бої. Наш батальйон утримував пів заводу, іншу половину – орки, і російська десантура штурмувала вчорашніх вихователів дитсадка, графічних дизайнерів, агрономів, які півтори доби відбивалися без дронів. Мені зносило башку від розпачу, але настав 30-й день, і я написав командувачу, що за цей час у його розпорядженні я не отримав жодного завдання, тож вважаю виплату мені грошового утримання такою, що межує із ч. 2 ст. 191 – розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах. Чесно кажучи, взяв на пушку, але військові дуже не люблять зв'язуватися із законами та Кримінальним кодексом. Через 20 годин я був у Бахмуті", – продовжив він.
Ще місяць батальйон, у якому служив Луценко, воював у Бахмуті, а потім його вивели за ротацією назад у Канів.
На той момент, за словами генпрокурора, його здоров'я "вже давало про себе знати".
Він потрапив до лікарні із загостренням панкреатиту, і там виявили проблему із плечем, через яку Луценку була потрібна операція. Після операції у медкартці політика зробили відповідний запис, також там вказали, що у нього є інвалідність через онкологію. Висновок медико-санітарної експертної комісії (МСЕК) про цю групу інвалідності у Луценка – із кінця 2022 року. Він каже, що не показував цього документа в армії.
"Висновок МСЕК у мене від кінця 2022 року, але я його нікому не показував. Як тільки армія дізнається про інвалідність бійця, вона відправляє його на військово-лікарську комісію. Тому без моєї заяви командир відправив мене на ВЛК у центральний госпіталь Києва, де я у загальній черзі пройшов усі необхідні консультації, перевірки, обстеження. У результаті цього мене визнали непридатним до військової служби зі зняттям із військового обліку", – додав Луценко.
За його словами, у цьому висновку – старі хвороби, які були до служби на фронті.
У відповідь на коментар, що його не мали приймати із цими хворобами, Луценко сказав: "А 24 лютого хтось питав? У ТрО не проходили ніякої ВЛК, там писали заяву".
"Звичайно, із самого початку можна було б прикритися інвалідністю, віком, іще чимось, але я вважав, що людина, яка 20 років говорить про ЄС і НАТО, має бути на цій війні, бо вона за незалежність і Європу. Для мене це було принципово", – наголосив Луценко.
