+19 Київ
"Ні, ну що я маю казати? Якщо є будинок, у якому живе сім'я, сім'ї, і хтось вривається і захоплює кімнату, ламає двері... Звісно, нічого казати: ті, хто в цьому будинку народилися і жили, – вони проти цього. Ноу комент. Те, що я відчув, – звісно, відчув великий біль, що це сталося. І таке нерозуміння, як із цього вирулити. Але тут така важлива ситуація. Дивись. Можливо, я став таким Федеріко Фелліні у плані цинізму, але для мене, коли я читаю зведення, що гинуть у 18, 19, 20, 21 рік молоді хлопчики, як мої сини, наприклад..." – сказав режисер.
Він додав, що ці життя вже не повернути.
"У художника весь біль світу має проходити через серце. Тому я це тримаю. Але з іншого боку, я розумію, що моя користь та відповідальність перед Україною, домом та миром – це віддати мій талант і зробити продукт", – наголосив Жолдак.
Жолдак: Якби я не потрапив у мистецтво, я був би "коронованим" бандитом, або вбитим. Повний текст інтерв'ю
Жолдак народився 1962 року в Києві. Походить зі знаменитої театральної династії Тобілевичів-Тарковських. Він є праправнуком українського драматурга Івана Карпенка-Карого. Навчався у Київському державному інституті мистецтв імені Івана Карпенка-Карого та Державному інституті театрального мистецтва у Москві.
У 2002–2005 роках був художнім керівником і режисером Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Із театру пішов після конфлікту з керівництвом Харківської області, яке було проти постанови вистави "Ромео та Джульєтта".
Із 2005 року живе у Німеччині. Наразі ставить вистави в багатьох європейських театрах.
Жолдак є одним із найвідоміших українських театральних режисерів у світі. 2004 року режисер здобув премію ЮНЕСКО у сфері виконавського мистецтва.
