+3 Київ
"У нас було два побачення по два дні. Я завжди приїжджаю до кордону Польщі, коли він забирає гуманітарні вантажі для одного зі своїх підрозділів. Його оформлено, так би мовити, як куратора великих медичних гуманітарних вантажів. І от він їх забирає, і в нас завжди є два дні і дві ночі. Це дивне відчуття. Ми ніби з різних світів. Він у своїй капсулі, я – у своїй. Я розумію, що потрібно ще хоча б днів п'ять, щоб він вийшов із цієї капсули", – зазначила телеведуча.
За її словами, проблемою є те, що діти бачаться з батьком лише через онлайн-зв'язок.
"Але він увесь час мені каже, що йому спокійніше, коли ми тут. Йому спокійніше, коли ми в безпеці. Він може робити те, що вважає за потрібне. Він каже: "Я походив Києвом. Я не можу вдавати, що нічого не відбувається". Це не означає, що ми когось засуджуємо. Повір мені: ми сім'я і ви сім'я, яка постійно стикається із чиїмось осудом. Тому ми вже точно не опускатимемося до цього рівня. Ми ухвалюємо свої рішення, як і ви, як і будь-яка людина, якій є чим зайнятися. І він зробив свій вибір. На мій жаль, він зробив його без мене, але він знав точно мою реакцію. Тому вирішив мені нічого не сказати", – наголосила Єфросиніна.
Вона зізналася, що були моменти, коли ставало дуже страшно.
"Тимур поставив мене перед фактом. Я розуміла, що я його не вмовлю, нічого не змінити. Він не каже мені, де. І ось ці слова: "Машо, це небезпечно"... І я зрозуміла, що я взагалі втрачаю над усім контроль. Мало того, що я втратила своє життя практично, яким я жила, і тепер цей страх, із яким я не знаю, як жити... Моє тіло його вже не опрацьовує. Постійний страх. Ну от поїхала, вивезла дітей, чоловік пішов туди. І постійний страх", – поділилася відчуттями Єфросиніна.
Бацман запитала, чи є в неї почуття гордості за чоловіка.
"Я пишаюся ним, звісно. Тобі скажу по секрету. Але це прийшло до мене пізніше: коли я придушила страх. Мене накрив знову такий страх, як у перші дні війни, коли я задихалася. Я просто не могла повірити. Тобто я і звинувачувала його, і сердилася на нього, і кричала: "Чому саме ти? Що, без тебе там не обійдуться?!" Усе це було. Я навіть не приховуватиму. Я, як нормальна жінка, яка любить, любить, Олесю, і хоче бути з ним до кінця своїх днів, каже, що тепер незрозуміло, коли ми побачимося. А потім – так, ти маєш рацію – потім я подивилася на нього на нашому останньому побаченні. І зрозуміла, що пишаюся. Ми всі маємо пишатися нашими чоловіками", – заявила співрозмовниця.
Вона зауважила, що після спілкування із чоловіками в Європі на публічних заходах подивилася на свого чоловіка з іншого боку.
"Немає таких чоловіків [як в Україні] ніде. Я сиджу на сцені, дивлюся на цих "форбсів" і думаю: "А ось цікаво навіть просто подивитися, як хтось із них у день оголошення війни біжить до військкомату. Просто бачу, як вони розчехляють свої гелікоптери, літаки". І мій [чоловік]: "Ну, знову не взяли. Знову не вистояв черги. Знову вистояв – і не взяли!" Розумієш? Цей вікінг, який у руках у житті нічого важчого за дітей, скажімо так, не тримав. І ось їх стільки таких [в Україні]. Просто неможливо. Ні, наші чоловіки особливі", – наголосила Єфросиніна.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
