+12 Київ
30 квітня 2022 року, субота
Зник зв'язок від українських операторів. Зник провідний інтернет. Знову вакуум. Усі в шоці.
Геббельси по ТБ і радіо співають пісень, що наші свідомо вимкнули всі засоби зв'язку. Що Україна відмовилася від окупованих територій. Розпач. Що робити?
Вирішили купити рашсімки, установити VPN, щоб якось підтримувати зв'язок із дітьми та колегами. У сусіда є чужий паспорт. До війни один підрядник узявся робити ремонт у його квартирі – як гарантію лишив паспорт. Паспорт, як я розумію, теж не його. За відпрацьованою схемою, узявши чималенький аванс на матеріали, підрядник розчинився в херсонських сутінках. Але використовувати чужий паспорт сусіда не береться, пропонує мені.
Іду на точку продажу стартових пакетів. За столиком двоє продавців, поруч – двоє автоматників. Трохи лячно, але підходжу. Із власником паспорта мене єднає тільки вік, хоч він на п'ять років молодший. Фото зовсім не співпадає. Продавець починає вивчати документ, гортає сторінки, уважно дивиться на мене: "Что-то не похожи вы, где живете?" Адресу вивчив, відповів чітко: "Фото вклеєно в 45 років, пройшло багато часу – тому й виглядаю трохи не так". Напруга зростає, черга за мною хвилюється. Вояка нашорошив вуха. Але все минулося, хлопець робить знімки з усіх сторінок паспорта і продає три картки. Видихаю.
За прокат паспорта віддав одну сімку сусіду. За цим паспортом купив іще раз, в іншому місці.
Попередній запис у щоденнику – 24 квітня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
