+15 Київ
10 квітня 2022 року, неділя
Попросили добрих людей у Голій Пристані. Вони допомогли спакувати речі, від'єднали всі комунікації, посадили в маршрутку тестя. Тепер він із нами. На жаль, прогресує деменція. Пішов із ним допомогти зняти готівку з картки. Дивно, але відділення "Привату" та "Ощаду" поки не чіпають, навіть інкасують виручку в окремих магазинах. Записалися в чергу, стоїмо. Побачив, як доставляють готівку. Іде по вулиці непримітний чолов'яга, у руці пакет. Минає чергу, заходить у приміщення. Це й виявився інкасатор, без зброї, без супроводу. У касі отримуємо гроші. Хотів поміняти картку, бо сплив термін у березні, але втомлена консультантка відмовила – немає пластику, не возять.
Пішли з дідом на базар, накупив він собі смаколиків, бо ж пенсія. На жаль, не розуміє, що тієї пенсії не вистачає на життя за таких цін. Базар розквітає, що три кроки наливають горілку, самогон, лівий коньяк, чачу. Викликала внутрішній регіт чача з бананів і мандаринів. Люди продають різний непотріб, багато псевдожебраків.
Овочевий вибір значно зріс, возять городину з Копанів і лівобережжя. Багато продукції з Криму. Абсолютне безвладдя, ніякого контролю за якістю та безпечністю продукції. Комендантська година стає звичною, десь о 18.00 місто вимирає. Ночами наші адресно б'ють по орках. Хоч і лячно, але це вселяє надію.
Попередній запис у щоденнику – 9 квітня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
