-1 Київ
"Якщо вважати, що розвинені країни щодо гендерної політики – у ХХІ столітті, то в Україні спорт – у ХVI, це феодальний устрій. Мені ще у 1990-ті керівники наших клубів сказали прямим текстом: "Місце жінки на кухні, який футбол?" Хоча на той момент у нас була найсильніша жіноча футбольна команда, її розігнали", – повідомив Нікішин.
Він розповів, що після 1996 року, коли футбол внесли до олімпійських видів спорту, завдяки фінансовій підтримці Союзу європейських футбольних асоціацій жіночий футбол на деякий час відновив свої позиції в Україні.
"УЄФА взялася повністю оплачувати витрати, якщо буде вісім жіночих команд у чемпіонаті країни. І все відбувалося за їхні гроші – проїзд, харчування, проживання. Але потім знову все зійшло нанівець. Сьогодні жіночий футбол живе завдяки ентузіазму. Хоча питання не лише у футболі. Якщо судити з того, як у нас ставляться до жіночих видів спорту, то гендерної рівності в країні немає взагалі", – наголосив співрозмовник.
За його словами, спроби налагодити взаємодію з чоловічими клубами не дають результату.
"Ми й далі ведемо переговори із чоловічими клубами, сподіваючись, що хтось візьме нас під крило. УЄФА вже навіть не рекомендувала, а на рівні закону вимагає: якщо є чоловіча команда з футболу, то має бути і жіноча. В Україні ж ця вимога нахабно ігнорується: керівники клубів мені дивляться в очі і прямо заявляють: "А я не хочу". Ми у них навіть гроші не просимо. Нам сьогодні просто потрібний дах над головою. Ситуація така, що ми – безхатченки. Коли я приходжу і кажу: "Ось є жіноча команда", на мене всі дивляться, як на дурня. А якщо запропонуєш чоловічу команду, то зовсім інша розмова буде", – зазначив Нікішин.
Засновник ФК "Луганочка" Нікішин: Нам сьогодні просто потрібний дах над головою. Ситуація така, що ми – безхатченки. Читайте повний текст інтерв'ю
