-2 Київ
За словами Андрусенка, господарство Великого було на території Йосипівської сільської ради разом з іншим господарем, Василем Шаровим. Режисер, який сам із Кіровоградської області, зазначив, що Шаров вижив після замаху, але згодом помер.
"І тоді туди підрулює Поворознюк і цьому сину покійного Шарова – Артему – хоче допомогти посіяти й убрати, так скажемо. А згодом він зробив, що Артема він розорив. І забирає у нього і техніку, і землю. От. А потім іще в Артема залишався комбайн – і комбайн згорів: комбайн підпалили йому. Він залишився без нічого. Із його слів, ніби Поворознюк йому ще якісь кошти винен. Ну, ясно, як завжди, той жаднюга не віддасть ніколи нічого", – вважає Андрусенко.
Він зазначив, що "згодом дійшла до Івана черга в тому плані, що він залишився без землі".
"Залишився без землі, тому що коли малого і старого Шарових розорив, він почав оці паї... Є ж іще майнові паї, окрім землі. І там договори, наприклад. Ви чули, що ці договори Поворознюк почав оформлювати. [...] Поворознюк скористався тим, що майно не розпайоване: бумажечки людям повидавали, а майно практично він розтягнув – там, на зберігання, ферми розібрав, стадіон обгородив і міліцію одразу загородив, щоб його не чіпали, тими ж плитами. [...] Обгороджено цими плитами здоровими, усе пообгороджуване майном отих бабок, отих же людей-пайовиків, у яких майно на бумазі – тисячі, мільйони, – але майна ж то немає. Він розтягнув усе це. Ті арбітражні керуючі мінялися так і сяк, і сільський голова теж на це не звернув уваги... Коротше... Правоохоронці тим більше не звернули. Дали йому можливість, що він ще й тут нажився. А Іван Великий цього ж не стерпів", – пояснив Андрусенко.
Він наголосив, що Великий був фермер "не заможний, бо в нього землі небагато було", але "хазяйнуватий".
"Коли Іван Великий почав на сесіях піднімати питання за майно, за земельні договори – за все це, – Поворознюк боявся навіть приходити на сесію. Він по натурі ще боягуз, так. Ото зброєю обвішався... Він боїться. Охороною обставився. Він боягуз, це однозначно. А перед цим він щось з Іваном конфліктував прямо в райраді. Іван його за вухо – ще й, може, носаря дав – і виставив. Ну, ясно, він узяв на це... Він же "папа" – і так його опустили, [...] бачили ж люди", – зазначив Андрусенко.
Гордону він заявив, що вбивство Великого було замовним.
"Замовне вбивство. Десь у кафетерії, де вони з хлопцями чаювали, сиділи, припаркована була машина: "Жигулик" якогось там... Є ж в інтернеті. І там був дистанційний пристрій. Уперше, як кажуть, було використане таке вбивство, що на дистанції йому вистрілили у спину і підпалили цю машину. У машині – там соляра, щоб воно згоріло, щоб слідів ніяких не було. Обріз якийсь там був... Я дивився... Приблизно так", – розповів режисер.
Андрусенко наголосив, що вбивства ще не розкрили.
"Не розслідуване. Тому що, мені здається, замовні вбивства дуже тяжко розкрити. Наталія [...] успадкувала землю Івана Великого і якесь же хазяйство. Потім, пізніше – у Наталії вбили чоловіка, у дітей забрали батька, у мами забрали сина, бо мама ще жива була. Тоді ж у Наталії забрали Іванову машину: Land Cruiser якийсь, там. Крута машина. І забрали й землю. Ну, може, не забрали, а віджали: що вона вимушена була її віддати. І згодом стає там господарем, знову ж, Поворознюк. І тепер усе село Йосипівка, земля Шарова і цього ж Великого – там хазяйнує тепер Поворознюк", – описав він ситуацію.
Журналіст Андрусенко: Відчиняються двері машини – два автоматники мене посадили, притиснули. Поворознюк каже: "Ото все, що ти, Серьожо, записував, буде використано проти тебе". Читайте повну версію інтерв'ю
