"Чуєш прильоти, вікна тремтять, але продовжуєш оперувати". Хірург із Чернігова розповів свою історію музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова 

"Уже 25 лютого ми відчули, що таке обстріли та поранені. По лікарні влучило ударною хвилею такої сили, що моїх колег, які перебували біля вікна, відкинуло до стіни", – каже лікар.

Тоді медпрацівники заклеювали вибиті вікна килимками.

"Було дуже холодно, світло й опалення зникли майже відразу. Хірурги оперували під світлом ліхтарів. Генератори працювали, але не вистачало напруги, адже робота тривала в усіх операційних. Поранених була купа. Нам вдавалося спати максимально чотири години на добу і не завжди підряд, – розповідає лікар. – В основному це були цивільні, хоча військові теж були. Наша лікарня розташована на виїзді із Чернігова, до ворожих позицій було до кілометра".

Крюк згадує, що після того, як російські окупанти розстріляли людей, які стояли у черзі по хліб, а потім влучили у багатоквартирний будинок, оперувати доводилося до 50 осіб за дві години, а в лікарні на той момент було п'ять лікарів-травматологів і три інтерни. До кожного з них у черзі постійно було приблизно чотири особи.

"Ми ніколи не ховалися у сховищі. У нас або не було на це часу, або в цей момент були в операційній. Ти стоїш, оперуєш, чуєш артилерійський залп, за кілька секунд прильоти. Вікна тремтять, усі тремтять, але продовжуєш роботу", – розповів Крюк.

Війна Росії проти України. Головне(оновлюється)