Фельдшерка розповіла музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, як допомагала односельцям під час окупації села

За словами Наталії, 9 березня, коли російські танки вже були в селі, вона пішла на роботу, щоб зняти шви пацієнтці. Коли окупанти побачили її у білому халаті, почали перевіряти речі і ставити запитання, згодом приїхали на БТР до неї додому.

Жінка розповідає, що п'ятеро окупантів зайшли до неї в будинок у балаклавах і зі зброєю.

"Моя 12-річна онучка злякалася й заплакала. Один поклав їй руку на голову і сказав: "Не плач, дитино, два дні й усе закінчиться". Вони перевірили все і пішли", – згадує Наталія.

Вона ходила на роботу щодня, бо люди потребували медичної допомоги. Якось до неї по допомогу звернулася односельчанка, дворічний онук якої впав в окріп і дістав опіки.

"Світла не було, ходити по селу не можна було, але ми пішли в медпункт із ліхтариками, обробляли рани, кололи уколи", – каже медикиня.

Оскільки залишати дитину з такими опіками вдома було небезпечно, її родині, зазначає Наталія, довелося домовлятися з окупантами, щоб ті дали змогу відвезти дитину до Києва. Її життя вдалося врятувати.

Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)