0 Київ
Ділуджан Паттінджакан був одним із семи жителів Шрі-Ланки, захоплених російськими військами у травні. Тоді вони вирушили зі своїх будинків у Куп'янську, на північному сході України, у відносно безпечний Харків – приблизно за 120 км.
Але на першому ж блокпості їх захопили російські військові. Шріланкійцям зав'язали очі, зв'язали руки та відвезли на верстатобудівний завод у місті Вовчанськ, неподалік російського кордону. Подальші чотири місяці вони провели у полоні.
"Ми думали, що ніколи не вийдемо звідти живими", – каже Паттінджакан про свій полон.
Також іноземці розповідають, що їм давали дуже мало їжі та дозволяли користуватися туалетом лише раз на день протягом двох хвилин. Іноді їм дозволяли приймати душ – також на дві хвилини.
Усіх чоловіків, яким переважно було трохи за 20, тримали в одній кімнаті. Єдину жінку у групі, 50-річну Мері Едіт Утгайкумар, тримали окремо.
"Вони замкнули нас у кімнаті. Вони били нас, коли ми йшли в душ. Вони навіть не дозволяли мені зустрічатися з іншими. Ми не виходили на вулицю три місяці", – розповідає вона.
У Мері, чиє обличчя вже було травмовано внаслідок вибуху автомобіля на Шрі-Ланці, хворе серце, але їй не давали потрібних ліків. Окрім того, за словами жінки, на неї вплинула самотність.
"Бути самій було дуже важко. Вони сказали, що в мене проблеми з психічним здоров'ям, і дали мені таблетки. Але я їх не приймала", – розповідає жінка.
У полонених чоловіків-шріланкійців залишилися сліди тортур: один із них зняв взуття, щоб показати, що нігті на його ногах відірвали плоскогубцями. Другий чоловік також зазнав катувань. У групі також говорили про побиття без видимих причин – російські солдати напивалися і нападали на них.
"Вони багато разів били мене своїми пістолетами. Один із них ударив мене кулаком у живіт, і я два дні відчував біль. Потім він попросив у мене грошей", – сказав 35-річний Тінеш Гогентіран.
Звільнили полонених українські військові після того, як зайшли до Вовчанська. Усіх шріланкійців доправили до Харкова, де вони отримують медичну допомогу та новий одяг, а ночують у реабілітаційному центрі з басейном і тренажерним залом.
