"Ми вже давно виступаємо за те, що, якщо у ЄС бракує боєприпасів чи техніки, то давайте купимо її десь ще й віддамо Україні. Зараз важливо, щоб Україна й далі боролася і щоб Україна отримала те, що їй потрібно", – сказав Рінкевичс.
Він заявив, що головне завдання для країн ЄС зараз – не так підвищення витрат на оборону, як потреба знайти джерело для поповнення своїх запасів і переозброєння своїх сил оборони.
Уже зрозуміло, що війна в Україні триватиме довше, ніж можна було передбачити на її початку, сказав Рінкевичс. Він наголосив, що потрібно вкрай серйозно поставитися до того, як працює європейська оборонна промисловість, і нарощувати її можливості.
Президент Латвії також стурбований тим, що проблеми в ЄС можуть вплинути на США, де допомога Україні також стикається з політичними труднощами. За його словами, під час розмов з американцями є відчуття, що вони вважають недостатньою допомогу Європи Україні, хоча, якщо скласти військові й усі інші програми, то Європа витрачає більше, ніж США.
Контекст
20 березня в Євросоюзі погодили акт про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP), а також домовилися про спільні закупівлі боєприпасів. Для цього об'єдналися 26 країн – членів ЄС і Норвегія. Країни виготовлятимуть і закуповуватимуть боєприпаси як для поповнення своїх запасів, так і для передання Україні.
Євросоюз зобов'язався передати Україні 1 млн боєприпасів до березня 2024 року. Це планували зробити завдяки наявним запасам, через укладання контрактів на спільні закупівлі й нарощування промислових потужностей.
13 листопада верховний представник Європейського союзу з питань зовнішньої політики й політики безпеки Жозеп Боррель визнав, що ЄС не відмовляється від своєї мети доправити 1 млн снарядів Україні, але поки передав трохи більше ніж 300 тис. боєприпасів. Водночас він додав, що це залежатиме від виробництва на заводах боєприпасів.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба того самого дня, говорячи про причини затримки передання європейських боєприпасів, заявив про "жалюгідний стан оборонної промисловості" ЕС: "Я вважаю, що причиною цієї проблеми є не відсутність політичної волі в ЄС підтримувати Україну, така політична воля є. А, скажімо так, жалюгідний стан і оборонної промисловості, здатної виробляти достатню кількість снарядів, і складів, і здатності укладати зовнішні контракти".