"Люди запитують, чому я не ховаю свій протез". Захисниця з Одеси Данілкіна розповіла свою історію реабілітації після поранення

16 червня 2023, 16:25

Этот материал также можно прочитать на русском

"Люди запитують, чому я не ховаю свій протез". Захисниця з Одеси Данілкіна розповіла свою історію реабілітації після поранення

Руслана Данілкіна: Люди з протезами нічим не відрізняються від інших людей
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com

19-річній українській військовій Руслані Данілкіній, яка втратила ногу під Херсоном, зробили протезування три місяці тому, і вона планує допомагати іншим військовослужбовцям, котрі зазнали тяжких поранень. Свою історію після протезування та реабілітації вона розповіла в інтерв'ю центру реабілітації постраждалих від війни Superhumans.

"Я все зрозуміла, ще коли була поранена, але коли прийшла в себе після операції й відчула, що ноги немає, – перший раз заплакала. Я не їла і не спала, як і всі люди зі схожими випадками", – зізналася дівчина.

Спочатку вона ходила на милицях, а потім їй провели протезування в центрі Superhumans, заснованому одеським бізнесменом Андрієм Ставніцером. Данілкіна користується протезом, який сама називає "механічним": ним треба керувати, йти, напружуючи все тіло, і уважно дивитися, куди робити наступний крок. Захисниця розповіла, що щодня проходить великі дистанції. Вона замислюється про те, щоб самій почати працювати у клініці й підтримувати військових з ампутацією кінцівок. Поки вона проходила реабілітацію, познайомилася з людьми, які після тяжких поранень втрачали сенс життя.

Данілкіна сподівається, що суспільство більш зріло реагуватиме на людей із протезами.

"Люди не знають, як реагувати, хтось ховає очі, хтось, навпаки, дивиться тільки на протез. Хтось запитує, чому я підкочую штанину, чому я не ховаю "це". Я не збираюся ховати свій протез, я знала, куди йду, чим ризикую й пишаюся, що захищала свою країну. Люди із протезами нічим не відрізняються від інших людей..." – поділилася вона.

У березні цього року – ще до протезування – Данілкіна розповіла свою історію журналісту Дмитрові Гордону. Вона народилася 2003 року в Одесі. Професійно займалася спортом: тайським боксом, ММА, хортингом.

Руслана виросла в Одесі, у сім'ї військових, і про війну знала багато, хоча сама не планувала брати до рук зброю. Але на другий місяць великої війни зрозуміла: неспроможна залишатися в тилу. Зібрала документи і згодом домоглася, щоб її, 18-річну, перевели на посаду зв'язківця на передовій.

На 10-му місяці служби в Херсонській області Руслана разом із побратимами потрапила під обстріл. Вижила дивом, лише завдяки тому, що поряд була машина лікарів іншого підрозділу, які наклали джгут і довезли до операційної. Якби не вони – стекла б кров'ю до прибуття допомоги.

Наразі Данілкіна – студентка Одеського національного морського університету.

Контекст

Superhumans Center – всеукраїнський сучасний центр із протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей. Його засновники – підприємець Андрій Ставніцер, співвласник порту TIS, і Філіпп Грушко, член наглядової ради TIS, ідеться на сайті проєкту.

"Для мене цей проєкт – спосіб віддячити тим, завдяки кому ми переможемо. Їм складно, і наше з вами завдання – інтегрувати людей, які заплатили за свободу нашої країни власним здоров'ям, назад у суспільство, дати їм зрозуміти, що вони такі самі, як усі. Щоб військові відчували: вони – герої війни, а не її жертви", – зазначив Ставніцер.

Проєкт має створити центр експертизи, де проводитимуть і ремонтуватимуть протези, де люди зможуть отримати найсучасніші технології, найкращу медичну експертизу з усього світу, індивідуальний маршрут – усе, що необхідно для повернення до активного життя, наголошують у пресслужбі.

Superhumans Center розрахований на щорічне приймання приблизно 3 тис. пацієнтів. До наглядової ради Superhumans входить дружина президента України Олена Зеленська й міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко. 14 квітня 2023 року відкрили першу чергу клініки – протезну майстерню й частину реабілітаційного центру.