Військова ЗСУ Данілкіна, яка втратила ногу на війні: У Миколаєві до мене прибігла матір, перше запитання до неї було: "Чи зможу я далі служити?" Було дуже сумно розуміти, що ні. Я дуже хотіла. Дуже 

Дівчина розповіла, що після поранення й першої допомоги в Херсоні її відвезли до безпечнішого місця – у Миколаїв.

"Приїхала в Миколаїв, прибігла до мене матір. І перше запитання – чи зможу далі служити. Було дуже сумно розуміти, що ні. Я дуже хотіла. Дуже", – розповіла вона.

Данілкіна зізналася, що й зараз хоче повернутися у Збройні сили.

"Зараз я хочу лише перемоги нашій країні. Не більше, мабуть. Я не хвилююся за своє життя. Усе, що не робиться, – воно так ось трапляється. Я планувала одне, але бачите, що сталося зараз. Життя перекинулося максимально. І зараз дивитися далеко наперед я не можу. Але поки, звичайно, я хочу стати на свої дві ніжки і піти. А далі дуже хотілося б, звичайно, повернутися до лав ЗСУ. Але мені сказали, що я непридатна до служби, дуже прикро. Але я знаю, що дуже багато людей служить. І мені написали тисячі людей на протезах, – щоправда, чоловіки. Але написали і сказали, що повернулися і продовжують службу", – сказала вона.

19-річна українська військова Данілкіна, яка втратила ногу на фронті: Вибухи, машину пробиває. Розплющую очі –штанина розірвана, я тримаю кістку. Кричу товаришу по службі: "Що там?" Він повертається –і в нього течуть сльози. Повний текст інтерв'ю