+12 Київ
"Я не пам'ятаю… який мій автобус був за рахунком. Коли зняли скотч? Це було ще перед самим кордоном. Тобто зайшов представник ГУР, сказали: треба двоє людей, щоб узяти ноші. Тому що були лежачі поранені ще. Мені розрізали й Ігнатові... це заступник по тилу. І ми з ним потягли ноші. Прийшли і, я вам скажу, ми з першої секунди просто долучилися до роботи", – повідомив Кротевич.
Начальник штабу полку "Азов" наголосив, що їх зустрів український омбудсмен Дмитро Лубінець.
"Обличчя знайоме. Я не знаю, де ми там бачилися і таке інше. "Приємно, все добре". Я просто розвертаюся... Бо коли ми були в літаку, я чув прізвища... Я типу думаю, що ми останні… Ну ось усе: всіх солдатів, усіх молодших офіцерів поміняли – і ми останні", – наголосив Кротевич.
Він додав, що почав дивитися за тими військовими, хто виходить.
"Половини просто не впізнаю. Це щастя. Звичайно, це щастя: ти зустрічаєш своїх рідних людей, ти радий, що вони живі. Але це шок: те, який вони мають вигляд. Це просто шок. Люди втратили по 40 кг, по 60 кг. У мене перша думка – це Освенцим. Асоціація така була. Нас відправляють до шпиталю, до шпиталю приїжджають наші бійці, яких евакуювали вертольотами з "Азовсталі", зустрічають, і мені хтось каже: "[командир "Азову" Денис Прокопенко] Редіс на волі". І в мене щастя", – згадав Кротевич.
Але, зазначив він, "то була неправильна інформація".
"Редіс не на волі. А потім кажуть: "Ні, він у Туреччині до кінця війни". А це зміни умов полону, я скажу так. Він у кращих умовах, ніж був, але він не на волі", – вважає Кротевич.
Начальник штабу "Азову" Кротевич: Перед виходом з "Азовсталі" усі офіцери взяли із собою леза під устілку. Якщо доведеться – порізатися. Повний текст інтерв'ю
