-4 Київ
За свідченням журналіста NV Сергія Окунєва, який приїхав у село Гроза одразу після ракетного удару 5 жовтня, місцеві жителі вже тоді в розмовах згадували колишніх сусідів, які втекли в Росю, як катів і колабораціоністів.
Зокрема, Лариса Шевченко (ім'я жінки змінено з міркувань безпеки й відоме редакції NV) заявила, що сім'я Мамонів одразу після приходу окупантів погодилася співпрацювати з росіянами й має стосунок до низки злочинів.
Серед них Шевченко назвала обшуки у своєму домі, погрози розстрілом її чоловіку, а також викрадення й відправлення в катівню сина жінки. За підрахунками Окунєва, жителька села, яка пережила окупацію, 11 разів під час 20-хвилинної розмови назвала Мамонів "фашистами".
Окрім братів Дмитра й Володимира, які, за даними СБУ, стали коригувальниками російського удару "Іскандером", Шевченко згадала Сергія Мамона, їхнього батька, і ще одного його сина – Олександра. За її словами, уся сім'я була колаборантами. СБУ станом на сьогодні не згадує Сергія й Олександра Мамонів як підозрюваних.
"Ще до війни батько [Сергій Мамон] працював із моїм чоловіком. Я потім йому якось кажу: "Тобі не соромно? Ти ж разом із чоловіком моїм працював". А він каже: "Ну і що!" Це звірі", – згадує Шевченко.
У СБУ 11 жовтня заявили, що навідниками стали двоє місцевих жителів – 30-річний Володимир Мамон і його молодший брат 23-річний Дмитро Мамон, які під час окупації регіону перейшли на бік росіян. Їх підозрюють у держзраді, а Володимиру Мамону інкримінують також пособництво у скоєнні порушень законів і звичаїв війни, поєднаних з умисним убивством, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
За зраду під час окупації підозрювані обійняли "посади" у лавах окупаційного "управління внутрішніх справ військово-цивільної адміністрації Харківської області". Там одного з них призначили "водієм конвойної групи", іншого – "інспектором дорожньо-патрульної служби". Напередодні деокупації Харківської області брати переїхали у РФ і сформували власну мережу інформаторів на підконтрольній Україні території.
За даними СБУ, з початку жовтня цього року обидва брати почали збирати інформацію про заплановане перепоховання загиблого українського захисника в селі Гроза. Водночас вони розуміли, що внаслідок російського удару обов'язково загинуть мирні жителі – їхні знайомі й односельці, зокрема інформатори.
