+1 Київ
Видання розповідає, що під час зустрічі в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі 15 червня міністр оборони США Ллойд Остін запитував міністра оборони України Олексія Резнікова, котрий обіймав тоді посаду, про рішення, які ухвалювала Україна в перші дні довгоочікуваного контрнаступу. Його цікавило, чому українські війська не використовують західного обладнання для розмінування, яке б дало змогу провести масштабніший механізований наступ, або не використовують диму для приховування свого просування. За словами Остіна, попри товсті оборонні лінії Росії, війська Кремля не були непереможними.
Резніков відповів, що рішення ухвалювали українські військові командири. Він наголосив, що бронетехніку України знищують російські гелікоптери, безпілотники й артилерія під час кожної спроби просування. За його словами, без підтримки з повітря єдиним варіантом було використовувати артилерію для обстрілу російських позицій, а потім іти туди пішки.
"Зустріч у Брюсселі ілюструє, як контрнаступ, народжений у дусі оптимізму, не дав очікуваного результату, породжуючи суперечності й сумніви між Вашингтоном та Києвом і порушуючи глибші питання про здатність України повернути собі вирішальні обсяги території", – пише видання.
Згідно з аналізом, Захід і США схилялися до точкового контрнаступу, зокрема щоб відрізати Росію від Криму, водночас головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наполягав на операціях по всій лінії фронту. Видання назвало основні елементи, які сформували контрнаступ.
Українські, американські та британські військові провели вісім великих настільних військових ігор, щоб розробити план кампанії. Але Вашингтон прорахувався, якою мірою українські сили можуть перетворитися на бойову силу західного зразка за короткий період, ідеться в публікації.
Офіційні особи США та України часом різко розходилися в думках щодо стратегії, тактики та строків. Пентагон хотів, щоб наступ почали в середині квітня, щоб завадити Росії й далі зміцнювати свої позиції. Українці стверджували, що вони не готові без додаткового озброєння й підготовки.
Військові посадовці США були впевнені, що механізовану лобову атаку на російські позиції здійснили з тими військами й озброєнням, які були в України. Моделювання дійшло висновку, що війська Києва в кращому разі зможуть досягти Азовського моря й відрізати російські війська на півдні за 60–90 днів.
Сполучені Штати виступали за цілеспрямований наступ уздовж цього південного напрямку, але керівництво України вважало, що їхні війська мають атакувати у трьох окремих точках: на південь у бік Мелітополя й Бердянська на Азовському морі та на схід у бік Бахмута.
Багато хто в Україні й на Заході недооцінив здатність Росії оговтатися від поразок на полі бою й використати живу силу, міни та готовність жертвувати життями у масштабах, які можуть собі дозволити лише деякі інші країни.
З наближенням очікуваного початку наступу українські військові побоювалися, що вони зазнають катастрофічних втрат, тоді як американські офіційні особи вважали, що без рішучого нападу втрати зрештою будуть вищими. Окрім того, представники американської розвідки оцінювали ймовірність успіху контрнаступу не краще, ніж 50 на 50.
Видання зазначає, що моральний дух в Україні слабшає, а міжнародна увага перемкнулася на Близький Схід. Майже на кожній ділянці фронту очікування й результати розійшлися, і всі чинники роблять швидку перемогу України "набагато менш імовірною, ніж роки війни й руйнувань", ідеться в публікації.
Також США та Україна мали різні погляди на утримання Бахмута, де українські сили довго зберігали значну присутність. Залужний залишив під Бахмутом більше сил, ніж на півдні, зокрема найдосвідченіші підрозділи країни, зазначили американські посадовці.
За словами високопоставленого британського посадовця, Залужний планував створити проблему для Росії через величезну довжину фронту. Він хотів розтягнути набагато більші російські окупаційні сили – які не знайомі з місцевістю і які вже зіткнулися з проблемами з моральним духом і логістикою, – щоб розрідити їхню бойову міць.
Західні офіційні особи побачили проблеми з таким підходом. Західна військова доктрина диктувала концентрований прорив. Проте Захід поступився. Один із високопоставлених американських посадовців сказав: "Вони знають місцевість. Вони знають росіян. Це не наша війна. І нам довелося змиритися із цим".
У США й на Заході також були стурбовані, що контрнаступ не розпочали у травні, що дало змогу росіянам побудувати розгалужену лінію оборони, ідеться в публікації.
В Україні заявляли, що контрнаступ справді планували на травень, але "багато чого сталося". Українська сторона заявила, що обіцяну Заходом техніку доправили із запізненням або передали непридатною до бою. За словами неназваного високопоставленого українського посадовця, багато зброї, яка надходить зараз, була актуальною минулого року, а не для майбутніх високотехнологічних битв. Офіційні особи США категорично заперечували, що українці не отримали всього обіцяного озброєння.
