$41.28 €44.96
menu closed
menu open
weather +8 Київ
languages

"Березовського обіграли, Віктор Степанович не пройшов". Невзлін розповів, що наступником Єльцина замість Путіна міг стати Черномирдін G

"Березовського обіграли, Віктор Степанович не пройшов". Невзлін розповів, що наступником Єльцина замість Путіна міг стати Черномирдін Черномирдін міг стати президентом Росії, але Єльцин та його оточення зробили наступником Путіна
Фото: kremlin.ru

Російський олігарх Борис Березовський хотів зробити прем'єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна наступником президента РФ Бориса Єльцина. Проте ним став директор ФСБ РФ Володимир Путін, яким опікувався інший олігарх, Роман Абрамович. Про це колишній віцепрезидент компанії ЮКОС, мільярдер Леонід Невзлін, розповів в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону.

"Віктор Степанович Черномирдін дуже нам подобався, він був гарною людиною, він був цікавою людиною, він був розумною людиною, він був доброю людиною, він був професійним чиновником. І він не застосовував спецслужб проти бізнесу", – згадує Невзлін.

За словами мільярдера, Черномирдін не любив спецслужби. Окрім того, він любив Березовського, але не любив Абрамовича. Відповідно, Березовський Черномирдіна любив, Абрамович – ні, згадує Невзлін.

"Із Березовським він навіть дружив. І, загалом, зі мною у нього були досить близькі стосунки. Я, напевно, один із небагатьох, хто їздив до нього на далеку дачу снідати іноді й обговорювати питання буття. Найчастіше це було обговорення людей навколо нього", поділився він.

Проте Абрамовича, каже ексвіцепрезидент компанії ЮКОС, Черномирдін не сприймав як особистість.

"Він увесь час до нього ставився, як до такої комахи, чи що. "Ну, дрібний шахрай якийсь". Тим більше, що він знав його історію чудово. І нічого за Абрамовичем не було, що б Віктор Степанович поважав", – зазначив Невзлін.

Із найближчим оточенням Єльцина, "сім'єю", за його словами, Черномирдін спілкувався "шанобливо".

"Він змирився з тим, що є [глава адміністрації президента РФ Валентин] Юмашев, тому що є ця Тетяна [Юмашева, радниця президента РФ, дружина Валентина Юмашева] – донька Єльцина. Єльцин увесь час п'яний, а Тетяна і Юмашев – це ніби провідники, і з ними він розмовляв на рівних, із повагою", – розповів мільярдер.

На той момент "головним у домі", тобто в оточенні Єльцина, був уже Абрамович, "при якому", як висловився Невзлін, був Путін.

"От у той момент, коли стояв вибір і у Віктора Степановича ще був шанс, Березовський не зміг його протягнути через Думу. Із трьох причин. Перша: бо протягнув Березовський, а його там ненавиділи", – розповів мільярдер.

Друга причина – Черномирдіна не підтримала адміністрація президента РФ.

"І третє, пов'язане із другим: тому що, так би мовити, олігархи, як ми їх називаємо, не переговорили з керівниками фракцій так, як вони б переговорили, якби адміністрація була б за", – пояснив Невзлін.

Навіть із лідером ЛДПР, депутатом Держдуми РФ Володимиром Жириновським, згадує він, розмови не вийшло, хоча той був готовий домовлятися, "якщо дадуть відмашку".

"Але, на жаль, вони були реально проти. Березовського обіграли, Віктор Степанович не пройшов. І почалася ця чехарда зміни майбутніх наступників", – підсумував Невзлін.

Відео: В гостях у Гордона / YouTube

Контекст

Віктор Черномирдін народився 1938 року в селі Чорний Отрог (Оренбурзька область Росії). У сім'ї було п'ятеро дітей, батько працював водієм. За часів СРСР зробив кар'єру від слюсаря на нафтопереробному заводі до міністра газової промисловості Радянського Союзу (1985).

У 1989–1992 роках Черномирдін був головою правління "Газпрому". 1992-го Єльцин призначив його головою Ради міністрів РФ.

Після переобрання Бориса Єльцина 1996 року знову обійняв посаду глави уряду РФ. Коли Єльцину оперували серце, протягом доби з 5-го до 6 листопада 1996 року виконував обов'язки президента Росії. 1998 року уряд Черномирдіна відправили у відставку.

У 2001–2009 роках обіймав посаду посла Російської Федерації в Україні, потім його призначили радником і представником президента РФ із питань економічного співробітництва з країнами СНД.

Нагороджений багатьма орденами та медалями СРСР, Російської Федерації й іноземних держав. Помер 3 листопада 2010 року після інфаркту міокарда, проживши лише вісім місяців після смерті своєї дружини.