Контекст
1991 року Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, які тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але періодично між сторонами виникають збройні сутички. Нагірний Карабах на міжнародному рівні визнано частиною Азербайджану.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабаху спалахнув наймасштабніший за останні роки воєнний конфлікт, який тривав півтора місяця. Сторони використовували танки, важку артилерію й авіацію. Під час конфлікту, як зазначило Radio Free Europe / Radio Liberty, загинуло приблизно 7 тис. осіб.
У ніч на 10 листопада представники Вірменії, Азербайджану й Росії (як посередника) підписали заяву про припинення війни в Карабаху. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабаху розмістили 1960 російських миротворців. Азербайджан дістав право зайняти три райони – Кельбаджарський, Агдамський і Лачинський.
Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян казав, що це рішення було для нього дуже важким, але безальтернативним. Президент Азербайджану Ільхам Алієв стверджував, що Пашиняна "змусили" підписати документ, "максимально вигідний" для Баку.
Після цього між країнами були нові загострення. Із грудня 2022 року Азербайджан, зокрема, блокує Лачинський коридор. Через блокаду в Нагірному Карабаху зростає брак продуктів і медикаментів, є перебої з газом і електрикою, писав "Кавказский узел".
Міноборони Азербайджану 19 вересня оголосило про проведення "антитерористичних заходів" у Нагірному Карабаху для "відновлення конституційного ладу".
Пашинян заявив, що Вірменія не планує брати участь у воєнних діях у Карабаському районі Азербайджану, який розпочав антитерористичну операцію в регіоні.