+2 Київ
Аналітики вважають, що Китай може запропонувати політичну чи дипломатичну підтримку для завершення війни, але йому бракує стимулів і ресурсів для надання реальних гарантій безпеки, ідеться у статті.
20 серпня глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що РФ нібито згодна з тим, що гарантії безпеки України мають надавати інші країни, і назвав Китай, США, Великобританію та Францію.
Ця заява пролунала після того, як спеціальний посланник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф повідомив 17 серпня, що Путін погодився на саміті в Алясці дозволити США та Європі фактично надати Україні гарантії безпеки за зразком НАТО в межах потенційної мирної угоди.
Американське видання Axios із посиланням на анонімне джерело повідомило, що під час цієї зустрічі російський лідер також згадав Китай серед імовірних гарантів безпеки України.
Директорка аналітичного центру Horizon Insights Centre Чжу Цзюньвей заявила, що від Пекіна не варто очікувати провідної ролі в майбутніх дискусіях щодо гарантій безпеки України. Вона нагадала, що є різні види "гарантій" і поки не зрозуміло, яку саме мав на увазі нелегітимний президент Росії Володимир Путін. За її словами, будь-яка нова угода про гарантії безпеки має передбачати механізми, котрі зроблять її "реально дієвою", щоб уникнути неефективності Будапештського меморандуму 1994 року.
Чжу вважає, що, навіть якщо документ про гарантії підготують, Китай навряд чи приєднається до західних гарантій і, ймовірніше, видасть окрему політичну заяву.
Сун Бо із Центру міжнародної безпеки і стратегій університету Цінхуа зазначив, що Росія і США, говорячи про війну в Україні, неодноразово згадували про залучення Китаю до розв'язання проблеми. На його думку, обидві держави стали слабшими і тепер потребують підтримки з боку нових центрів сили. Він вважає, що Китай у кращому разі може стати гарантом чи свідком у межах політичних заяв, але не реальним гарантом безпеки. Справжні гарантії означали б готовність надати війська або долучитися до багатосторонніх координаційних механізмів, а Китаю "буде складно виконати ці умови".
Цзінь Цаньжун, професор міжнародних відносин у Народному університеті Китаю, підкреслив, що Пекін залишатиметься обережним, навіть якщо йтиметься лише про політичні декларації. Він додав, що Китай не зацікавлений у суперечках у Європі, бо цей регіон надто віддалений і недостатньо важливий для його інтересів.
