+16 Київ
За інформацією Жирнова, Путін у дитинстві вирішив піти на боротьбу, оскільки "у дворі він був "шісткою", його цілими днями били, він увесь час плакав". В університеті він і далі займався спортом.
"У ЛДУ в нього якийсь хлопчик з'явився, друг – просто нерозлийвода. І оскільки наука, навчання – це не про нього, у нього [на першому плані були] самбо, дзюдо... Він і чемпіоном Ленінграда все-таки став, майстром спорту сяк-так. І він цьому своєму другові, звісно [сказав]: "Я займаюся боротьбою, давай разом зі мною займатися боротьбою" – і привів його у свою секцію", – розповів Жирнов.
Під час чергового поєдинку цей друг зазнав важкої травми, вів далі колишній співробітник КДБ.
"Цьому хлопчикові зламали хребет просто на змаганнях чи на тренуванні. Перед очима Путіна. Розповідають, що, коли це сталося, Путін упав на землю, катався і вив, як поранений звір, бо найкращий друг помер на татамі, а він привів його туди", – розповів Жирнов.
Він нагадав, що про цю історію є згадка у книжці "Від першої особи. Розмови з Володимиром Путіним", яка вийшла 2000 року (в електронному форматі вона доступна на сайті ImWerden).
У книжці Путін так описував епізод із загиблим другом: "Була ще одна сутичка, яка запам'яталася мені на все життя. Але я в ній, щоправда, не брав участі. В університеті у мене був друг. Я сам умовив його прийти до спортзали. Він почав займатися дзюдо, дуже непогано. Були якісь змагання. Він боровся, зробив кидок уперед і встромився головою в килим. Сталося зміщення хребців і його паралізувало. Помер у лікарні протягом 10 днів. Гарний був хлопець. А я досі шкодую, що заразив його дзюдо".
Жирнов зазначив, що ця історія розвінчує чутки про те, що Путін є "таким зміїним і холоднокровним".
"Він насправді дуже емоційна людина, але він усе це жахливо приховує. І, до речі, це виявляється тільки тоді, коли він розмовляє з вами віч-на-віч. Ось якщо віч-на-віч десь в інтимі – у передбаннику сауни, у сауні, за шашликами, за склянкою чогось – він може причарувати будь-кого", – сказав колишній радянський розвідник-нелегал.
