0 Київ
Деніел Фрід – американський дипломат і державний діяч. Він працював послом США в Польщі, помічником державного секретаря з європейських та євразійських справ, координатором Державного департаменту США із санкційної політики, розробляв антиросійські санкції. Фрід приїхав до Києва на Національний форум "Трансформація України". Кореспондент видання "ГОРДОН" зустрівся з дипломатом під час перерви. Оскільки часу було небагато, вдалося поставити лише кілька запитань про американську допомогу для України і про розвиток відносин між країнами після президентських і парламентських виборів.
Київ – православне місто, де люди говорять російською та українською. Якщо він ще стане демократичним, вільним і частиною Європи, це буде великий удар для Путіна
– Напевно, у кожній країні є політичні сили, які підтримують Росію та її президента Володимира Путіна. Наскільки сильні їхні голоси у США?
– Київ – православне місто, де люди говорять російською та українською. Якщо він ще стане демократичним, вільним і частиною Європи, це буде великий удар для Путіна. А як думаєте, що станеться з путінським режимом, якщо Київ стане вільним, демократичним, сучасним європейським містом, де люди, які говорять російською, почуватимуться вільними, зокрема від тиску самого путінського режиму? Упевнений, кожен українець знає відповідь на це запитання. Ви всі розумієте. І я хочу, щоб ви знали: американці це теж розуміють. Не всі, але вже дуже багато. Україну підтримують і демократи, і республіканці, і праві, і ліві.
Одним з аргументів Путіна є те, що Україна – не держава. Якщо вона й існує, то вся наскрізь просякнута фашизмом. Якщо сказати грубо, це сон рябої кобили. Українські патріоти є серед православних, католиків, мусульман, юдеїв. І всі вони українці. Я був у Києві наступного дня після того, як Джамала виграла конкурс "Євробачення". Усі люди скандували: "Наша Джамала!" Вона була культурним героєм України. Вона – кримська татарка і мусульманка, але вона – українка. Ви розумієте, про що я кажу. Збігнєв Бжезинський під час Майдану мені сказав: "Українська національна ідентичність зараз розвивається в демократичному форматі". І це дуже небезпечно для путінізму.
Ми сподіваємося, що президент Володимир Зеленський буде робити все, щоб люди, які його підтримали, відчули прогрес. За нього проголосувала більша частина суспільства – 73%. У нього багато роботи. Для російської пропаганди зараз він такий не дуже переконливий проукраїнський фашист. Але саме він має змінити всю систему в країні, і ми впевнені, це можна зробити.
– У США зараз обговорюють розширення допомоги Україні. У яких сферах для країни можуть відкритися нові можливості?
– Є кілька напрямів. По-перше, робота з Міжнародним валютним фондом. Усі, хто говорить, що Україна має оголосити дефолт, щоб не платити боргів, глибоко помиляються. Я знаю [секретаря Ради національної безпеки і оборони України] Олександра Данилюка. Це серйозна людина. Я радий, що він відстоює продовження співпраці із МВФ.
Другий напрям: якщо Україна вирішить ухвалити закони про демонополізацію економіки, відійти від олігархічної системи до демократичної економічної системи, ЄС і США готові підтримати й допомогти. Якщо Україною і далі керуватимуть олігархи, її буде легко купити. Що сталося з Річчю Посполитою у XVIII столітті? Росіяни просто купили магнатів.
І, звичайно, військове співробітництво. Воно почалося ще за президентства Барака Обами, посилилося під час правління Дональда Трампа і, я впевнений, продовжиться в майбутньому.
Зараз в України є ще один шанс. Звичайно, умови не ідеальні: Росія дедалі агресивніша, а Захід злегка роз'єднаний
– Чого США очікують від Києва після перемоги на виборах президента Володимира Зеленського?
– Я не вперше в Україні. Зараз мене цікавлять настрої в країні після обрання нового президента. Він пообіцяв українцям перемогти корупцію і відновити мир. Але у нас у США склалася думка, що президента Зеленського обрали, тому що він проголосив своєю метою розрив зі старою корупційною системою, яка раніше керувала Україною.
Є велика різниця між посткомуністичними країнами СРСР і посткомуністичними країнами Європи. Ми, американці, у 1991 році помилялися, думаючи, що пострадянські країни і посткомуністичні країни Східної Європи – це одне і те саме. Перед подіями 1989-го у поляків були свіжі спогади про польську державу. В Україні такої пам'яті немає повсюдно, крім львівського регіону.
30 років тому відбулися перші демократичні вибори в Польщі. Цей приклад дуже важливий. Ця країна на початку свого розвитку була комуністичною, бідною й під абсолютним впливом Кремля. Вона прийшла до сьогодні зі зрозумілими нам результатами – членством у Євросоюзі, у НАТО, економічним благополуччям. Поляки тоді були націленими на реформи у себе в країні. Вони не говорили ні про НАТО, ні ЄС. Першим їхнім кроком було взяти користь від політичного звільнення та інвестувати цей капітал в економіку. Другим кроком, коли економіка почала процвітати, стало реінвестування (якщо так можна сказати) цих дивідендів у політичні перетворення – шлях до членства в НАТО.
Цілком очевидно, що й український суверенітет має базуватися на реформах усередині країни. Поляки змогли. У них були свої проблеми, але вони зробили. І ви зможете. Путін атакував Україну не для того, щоб узяти під контроль Донбас і Крим. Він зробив це, щоб контролювати всю країну. Путін не проти, щоб в України була формальна незалежність, як за часів Януковича. Він упевнений: якщо країна зануриться в хаос, у корупцію, то буде легко купити її за хабарі.
Українські солдати на лінії розмежування не лише виконують свій обов'язок, вони дали українській владі й суспільству час і можливість створити сучасну Україну. І українці можуть побудувати свободу, зокрема навколо своєї країни, завдяки реформам у себе вдома.
Не справа Америки, кого обирають українці. Єдине, чого ми хочемо, незалежно від того, хто буде президентом чи прем'єр-міністром, – допомогти побудувати модернізовану країну із сучасними державними інститутами. Зараз в України є ще один шанс. Звичайно, умови не ідеальні: Росія дедалі агресивніша, а Захід злегка роз'єднаний. Але ми досі тут. Треба діяти, поки є можливість досягти успіху.
