Бєлковський: Якщо Собчак стане президентом, Крим залишається у складі Росії G

– Станіслав Бєлковський у студії, російський політтехнолог, публіцист і телеведучий. Добрий вечір!

– Здрастуйте! Хоча я політтехнолог на пенсії.

– Для будь-якого журналіста твій прихід на програму – завжди свято...

– "Когда я ночью жду его прихода, – як сказала Анна Андріївна Ахматова, – Жизнь, кажется, висит на волоске".

– Зокрема, ми сьогодні дізнаємося і про це. Тобі відомо більше, ніж будь-якому розвіднику, мені здається. Видаєш один за одним політичні інсайди.

– Оскільки розвідники знають дуже небагато, а тільки думають, що знають, то це нескладно. Розвідники зазвичай концентруються на аналізі відкритих джерел. Тобто газет.

– А ти? Хто твоє джерело, де ти береш інформацію?

– Моя уява здебільшого.

– Чудово!

– Іноді збігається. Оскільки моя уява іноді збігається з реальністю, то все так і відбувається. Абсолютно випадково.

– Якщо ти багато речей угадуєш або вигадуєш, як ми щойно дізналися...

– ...це майже одне і те саме!

– ...хто підказав чи придумав...

– ...я! Я!..

– ...для Ксенії Собчак цю чудову ідею – балотуватися у президенти?

– Насправді вона це придумала сама, багато років тому, коли їй було вісім. У 2012 році ми випадково перетнулися в одному закладі. Вона запитала: "Як ти думаєш, я можу балотуватися у президенти?" Я сказав: "Так". На цьому все закінчилося, а відновилося цього року.

– Виношувала ідею п'ять років?

– У неї все попереду. Думаю, буде виношувати ще років 25.

– Скільки відсотків вона візьме на виборах?

– Сім.

– Добре, 18 березня зателефонуємо одне одному і звіримо.

– Якщо не сім, я не підійду до телефона.

– Тоді я заощаджу на роумінгу.

(Усміхаються).

– Складімо сценарій фільму-фентезі. Ось стала Ксенія Анатоліївна Собчак президентом. Що вона робить із Кримом?

– Крим залишається у складі Росії. На жаль, як правильно помітили і Володимир Путін, і його конкуренти Олексій Навальний та Михайло Ходорковський, Крим не може повернутися до складу України, тому що проти цього буде більшість населення Криму і Росії. Демократичним шляхом жоден демократичний політик не може повернути Крим Україні. Я думаю, президент Петро Порошенко і політична еліта України чудово це розуміють. Просто вони не можуть зізнатися в цьому українському народу, електорату.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Хіба демократично обраний президент Росії не може в законний спосіб повернути Крим?

– У законний спосіб – це українською, а російською говорять: "законным способом".

– Спасибі, ти ще раз прорекламував, що добре володієш українською мовою.

– Ні, я прорекламував, наскільки ти нею добре володієш!

(Сміються).

Так-от – ні, це неможливо, тому що суперечить позиції більшості населення Криму і Росії. Можливо, колись це зміниться, за 30–40 років. Я вважаю, що компромісний варіант, який треба було б підтримувати, – надання Криму повної державної незалежності. Тоді за кілька років Крим знову зможе вирішити, хоче він бути у складі України чи залишатися незалежним. Підкреслюю, аби на мене не ображалася аудиторія, що я був одним із найбільш категоричних противників анексії Криму і ледь не сів до в'язниці у 2014 році за висловлення своєї позиції з цього питання.

– На непопулярні дії президент Собчак не здатна?

– Здатна, але не в цьому питанні. Тому що не матиме підтримки в жодній серйозній соціальній групі в Росії.

– А що президент Собчак зробить із ситуацією на Донбасі?

– Давайте так: президент Собчак – це не я.

– Але тебе вона слухає.

– Зараз – так. Завдяки тобі. Їй тебе цікаво послухати, а не мене.

– Дякую, тепер буду знати.

– Мою роль у політичній кар'єрі Ксенії Собчак сильно перебільшено, одразу попереджаю.

– Не треба перебільшувати, але і не треба применшувати.

– Я не знаю її позиції з багатьох питань. Щодо деяких – знаю. Зрозуміло, що доля Донбасу залежить від одного: чи буде виведено російські регулярні частини. Іхтамнєти так звані. Чи зробить це президент Собчак? Треба запитати в неї, а не в мене. Крім того, вона ж не буде президентом у 2018 році.

– А в якому?

– Головне, що вона має політичні амбіції насправді. "117-й принцип Бєлковського" гласить: президентом стає лише той, хто насправді хоче ним стати.

– Навіщо їй тоді ця репетиція?

– Перш ніж здобути місце в основному складі київського "Динамо", потрібно трошки пограти у другому складі. Це логічно, нормально, я підтримую.

Я б із Путіним із задоволенням зустрівся. Попросив би висунути мене у президенти як спаринг-партнера

– Продовжимо нашу фентезі. Як будуть проходити переговори президента Собчак із президентом [США Дональдом] Трампом? Хто кого?

– До моменту, коли Собчак стане президентом, її переговори із Трампом будуть проходити на меморіальному кладовищі Арлінгтон. Дональд Трамп – досить літня людина.

– Як ти вважаєш, Максим Віторган (чоловік Ксенії Собчак. – "ГОРДОН") готовий стати першим джентльменом?

– Ні, він буде першою леді.

– Поясни.

– Просто це так називається. Першим джентльменом буде сама Ксенія Собчак, якщо стане президентом.

– У їхній сім'ї так ролі розподілено?

– Цього я не знаю. Це особисте життя. Навіть якщо я щось знаю, ніколи не буду коментувати публічно. Я дуже оберігаю особисте життя, яке цього року, на жаль, стало об'єктом підвищеної уваги громадськості, усупереч моєму бажанню. І в жодному разі не коментуватиму особистого життя інших людей, до яких я ставлюся добре.

– З якою метою Собчак зустрічалася з Путіним?

– Мабуть, вона зустрічалася з Путіним тому, що їй було дуже цікаво. Я би теж із ним із задоволенням зустрівся.

– І що б ти з ним обговорив?

– Своє висунення у президенти. Я попросив би висунути мене у президенти як спаринг-партнера. На жаль, на відміну від Ксенії Собчак, у мене не було такої можливості, тому я не став спаринг-партнером Путіна на президентських виборах 2018 року. Офіційно – вони зустрічалися для обговорення фільму про Анатолія Олександровича Собчака, який знімає відомий режисер Віра Кричевська, колишній головний редактор телеканала "Дождь", де я маю честь працювати (24 жовтня, після запису інтерв'ю, Бєлковський оголосив про звільнення з "Дождя". – "ГОРДОН"). Але, думаю, вони обговорювали її кампанію. Я не знаю жодних подробиць, бо не був присутнім на цій зустрічі, і в мене не було можливості уточнити її деталі та зміст. Але, природно, висунення будь-якого кандидата у президенти має отримати схвальний кивок Володимира Путіна, інакше воно не має жодного сенсу.

– Це вибори Путіна, узагалі-то, а не вибори президента Росії.

– Ну, зрозуміло. Коли грає "Реал" (Мадрид) проти "Динамо" (Москва), ми знаємо результат наперед, і нас він не дивує. Саме тому такі матчі я ніколи не дивлюся.

– Бувають усякі несподівані результати, і у футболі теж, ти це знаєш.

– Усяке буває, якщо з Володимиром Володимировичем що-небудь трапиться, то звичайно.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Навальний (російський опозиційний політик Олексій Навальний. – "ГОРДОН") не в захваті від висунення Собчак, правильно? Нам треба чекати на викривальні розслідування.

– Я забув у готелі посвідчення прес-секретаря Навального, тому мені незручно відповідати від його імені.

– За цим посвідченням тебе швидше б на канал пустили, треба було взяти.

– Я думаю, він не в захваті, так. Зовсім. Я викладаю не позицію Навального, прошу шановних глядачів врахувати, а свою власну.

– А розслідування будуть?

– Звичайно. А куди Олексій Анатолійович дінеться? Він розлючений, на мою думку. Власне, це не є інсайдерською інформацією. Про це свідчить уся його публічна активність на цю тему, у межах якої він різко засуджує Ксенію Анатоліївну. Вимагаючи, що якщо вона висувається у президенти, то щоб за його згодою.

– Отже, і так слабка російська опозиція, якої фактично немає, ще й мочити одне одного буде? Боротися не з Путіним, а одне з одним?

– Свого часу Володимир Ілліч Ленін і Лев Давидович Троцький, незважаючи на всю слабкість російської опозиції того часу, прийшли до влади. Я б ні перебільшував, ні применшував. Те, що Навальний вимагає призначити себе джерелом легітимності для кандидатів у президенти, означає, що він є молодим Путіним. І більше ніким. Якщо комусь потрібен молодий Путін – будь ласка! Голосуйте за Навального або вимагайте його висунення у президенти. Я все-таки вважаю, що старий Путін кращий за молодого, бо старий швидше помре. Літнім людям властиво вмирати швидше, ніж молодим. У 2013 році я опублікував у газеті "Московский комсомолец" статтю "Краще Путін, ніж Навальний". Після цього прогресивна громадськість улаштувала мені повний бойкот. За чотири роки прогресивна громадськість визнала мої слова чистою правдою. Нещодавно я перечитав свою статтю, розчулився, заплакав. Захотів реопублікувати. Але через те, що моя сльоза впала на комп'ютер, текст зник. Тому заново публікувати статтю я не буду.

– "Я щось натиснув – і все зникло".

– До речі, це єдина моя стаття в "МК" за багато років, яку цензурувало федеральне відомство з нагляду, Роскомнагляд. Поясню чому. Це цікаво. Російський глядач про це добре знає, а український може і не знати. У статті було вперше сформульовано акронім, що стосується Олексія Анатолійовича Навального: Єдиний Безальтернативний Лідер Опозиції. І ось ці перші літери...

– Можна застосувати і до Володимира Володимировича: єдиний, безальтернативний, сакральний...

– Ні, у Володимира Володимировича інший акронім трішечки.

– Який?

– Ну, ми ж знаємо який. Ла-ла-ла-ла. І там ще до того. А тут був Єдиний Безальтернативний Лідер Опозиції. І Роскомнагляд попросив це забрати.

У сьогоднішніх російських еліт немає механізму зміщення Путіна або обмеження його повноважень. Потрібно просто підібрати табакерки і шарфи

– Добре, пофантазували про Собчак. Повернімося до сумної реальності. Британський фінансист Вільям Браудер назвав Путіна найбагатшою людиною планети, оцінивши його статки у $200 млрд. Судячи з того, що США на деякий час анулювали візу Браудера за запитом Росії, яка занесла його до бази Інтерполу, він має рацію?

– Путін – один із найбагатших людей світу, безумовно. Не Браудер, а Бєлковський про це говорив ще 10 років тому. Навіть більше. Цій темі було присвячено книгу "Бізнес Володимира Путіна", що вийшла у 2006 році. Анулювання візи пов'язане, найімовірніше, з тим, що Вільям Браудер – можливо, я не стверджую, – говорив неправду перед обличчям сенатської комісії. Тобто вводив в оману американське правосуддя, чого там не люблять.

– В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" [російський публіцист] Андрій Піонтковський сказав: "Санкції США – це ультиматум російській верхівці: або за 180 днів ви прибираєте Путіна, або всі активи буде конфісковано".

– Уже пройшло 180 днів із того моменту, як Андрій Піонтковський це сказав?

– Ідеться про дату 2 лютого 2018 року.

– Я просто переживаю. Андрій Андрійович – досить літня людина. Головне, щоб він усе встиг сказати.

– А ти переживаєш за кремлівське оточення, яке має стати об'єктом розслідування фінансової розвідки США?

– Я – ні. Нехай кремлівське оточення саме переживає за себе. Я не входжу до його складу.

– А воно переживає?

– Звичайно. Не тільки фінансові чи економічні стратегії, але й життєві стратегії цих людей були пов'язані із Заходом. Не в останню чергу – із західною освітою і охороною здоров'я, яку ці люди втрачають унаслідок уведених санкцій. Усі розмови про неефективність санкцій, які багато хто вів, зокрема і Піонтковський, не дуже релевантні. Ми маємо визнати, що Барак Обама (44-й президент США. – "ГОРДОН") абсолютно мав рацію, уводячи санкції. Ідеолог цих санкцій Деніел Фрід (координатор Держдепартаменту США з питань санкційної політики у 2013–2017 роках. – "ГОРДОН"), високопосадовець Держдепартаменту США, мав на увазі протиставити Путіна елітам, а еліти – Путіну. Значною мірою це вийшло. Інша річ, що у сьогоднішніх російських еліт немає механізму зміщення Путіна чи обмеження його повноважень. У Києві є гарні антиквари?

– Є.

– Потрібно просто підібрати табакерки і шарфи. У достатній кількості. Але головне – якість, тому що поганий шарф не витримає Володимира Володимировича.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Ти вже порушив цю тему – діти вчаться на Заході, дружини і коханки звикли до шопінгу в Мілані, самі люди з оточення Путіна звикли відпочивати в Монако і Маямі...

– ...не тільки коханки, але й коханці...

– ...поговоримо ще й на цю тему. Напевно, це ускладнює ситуацію? Скандали в сім'ях трапляються? Чому вони мають раптом терпіти заради якоїсь ідеї "русского мира" і своє неповторне життя якось обмежувати?

– Щодо "терпіти" – пригадую апокриф Михайла Михайловича Зощенка та Анни Андріївни Ахматової. Коли вийшла відома постанова про журнали "Звезда" і "Ленинград", інспірована першим секретарем Ленінградського міськкому КПРС [Андрієм] Ждановим, в інституті імені якого на юридичному факультеті навчався Володимир Володимирович Путін, то в ньому Зощенко й Ахматова були антигероями. Зощенко на вулиці підійшов до Анни Андріївни й запитав: "Що, це все треба терпіти?" А Ахматова не читала цієї постанови. І сказала: "Михайле Михайловичу, звичайно, терпіти". Мораль цієї історії: не читайте нічого про себе і терпіти вам буде набагато легше. По собі знаю.

– Уникнув відповіді. В інтерв'ю мені Роман Безсмертний (український політик і дипломат. – "ГОРДОН") сказав: "Лавров (міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. – "ГОРДОН") – глибоко нещасна людина, що переживає сімейну трагедію, пов'язану з дітьми, через яку він служитиме режиму". Наскільки я розумію, історія пов'язана з його донькою. Що там сталося?

– Нічого. Його донька була громадянкою Сполучених Штатів. І залишається, власне. Зараз вона повернулася до Росії. Це не трагедія, це технічна проблема.

– Поясни, я не розумію. Чому в апологетів "русского мира", у тих, хто найбільше критикує Захід і його устрій життя, діти навчаються не у МДУ, а в Америці чи у Європі? Діти Лаврова, Медведєва (прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв. – "ГОРДОН")...

– Згоден із другою частиною запитання, але не з першою. Вони не апологети "русского мира", а заручники позиції Володимира Путіна з цього питання. У відомій роботі Зигмунда Фрейда "По той бік принципу задоволення", фактичним ідеологом якої була уродженка Ростова-на-Дону Сабіна Шпільрейн – це її справжнє ім'я, бувають же в Росії люди з ім'ям Сабіна Шпільрейн, а не тільки Станіслав Бєлковський, – написано, що кожна людина в певний момент іде шляхом саморуйнування. Якщо ми проаналізуємо кар'єру Володимира Володимировича Путіна, то побачимо, що саме руйнування тих систем, яким він служив, приводило до його кар'єрних ривків. Коли він сидів у "Будинку радянської культури у Дрездені", то саме крах Радянського Союзу привів його до вельми солідних позицій у мерії Санкт-Петербурга, де він став першим заступником Анатолія Олександровича Собчака. Коли Анатолій Олександрович Собчак програв вибори в губернатори Санкт-Петербурга в 1996 році (а Путін відповідав за це не тільки фактично, але й формально, тому що він був номінальним керівником штабу Собчака), Путін незабаром став директором Федеральної служби безпеки Росії. А потім президентом. Зараз він іде на третій виток саморуйнування, щоб досягти успіху. Він повинен повалити Росію, як Самсон обвалив на себе храм. І він це зробить. Чи переживаю я щодо цього як громадянин Росії? Так.

– Я як громадянка України – не дуже.

– Ну, між нами має ж бути якась різниця.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– В інтерв'ю Дмитрові Гордону ти сказав: "Екс-глава адміністрації Путіна й екс-міністр оборони Сергій Іванов, спікер Держдуми В'ячеслав Володін...

– ...нічого такого я не казав!..

– ...і перший віце-прем'єр Ігор Шувалов – гомосексуалісти".

– Можливо. У гіпотетичному плані.

– Папір усе пам'ятає, відео зберігається.

– Ні, тільки Дмитро Гордон усе пам'ятає, а папір фіксує те, що він пам'ятає.

– Ти не раз говорив, що в Кремлі досить сильне гей-лобі.

– Так.

– Навіщо гетеросексуал Путін оточує себе геями?

– Знову ж таки, треба уточнити констатувальну частину цього запитання. Наскільки вона правильна. Я відповів на твоє запитання.

– Ти за свої слова відповідаєш? Вони геї?

– Хвилиночку-хвилиночку. Запитання було таке: "Навіщо гетеросексуал Путін оточує себе геями?" Я сказав, що потрібно спочатку уточнити істинність і достовірність констатувальної частини висловлювання.

– Тобто Путін – не гетеросексуал?

– Я цього не сказав. Я сказав, що треба уточнити істинність цього висловлювання.

– Уточнюємо. У цьому нам допоможе Ілля Пономарьов (колишній депутат Держдуми РФ. – "ГОРДОН"). Точніше, його цитата з інтерв'ю Дмитрові Гордону.

– А взагалі люди дають інтерв'ю кому-небудь, крім Дмитра Гордона?

(Усміхаються).

– В Україні – ні. Ще мені, можливо.

– Я зрозумів.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Цитата Пономарьова: "Є чутки, що Медведєв – дружина Путіна. Я свічки не тримав, але що психологічно в них стосунки саме такі, домінантного і залежного партнера, – це точно".

– Загалом – так. Ми давно знайомі з Іллею Володимировичем Пономарьовим, цю думку вклав йому я. Що вірогідніше, ніж те, що я відігравав якусь роль у висуненні Ксенії Собчак.

– Щоб уже розкрити тему до кінця... У тому ж інтерв'ю Ілля Пономарьов зробив камінг-аут...

– ...сам, чи що, зробив камінг-аут? Мені він нічого не говорив. Чи він про інших?..

– ...для ще одного видного політика. А як ти можеш не знати? Ти першим маєш знати все і про всіх.

– Знати, чи візьмуся я зробити камінг-аут від свого імені?

(Сміються).

– Він сказав, що Жириновський – гей...

– (Хмикнув). ...це всі знають...

– ...і його фракція складається із двох категорій: його коханці та його спонсори.

– А ось це не зовсім правильне твердження, оскільки категорії коханців і спонсорів часто збігаються.

– Ага, це твоє уточнення.

– Це не дві різні групи.

– А в іншому? Жириновський – гей?

– Що значить "в іншому"? Геєм людина може бути тільки в одному сенсі. У гарному.

– В інтерв'ю мені ти казав, що Медведєв...

– О-о-о, знайшлася людина, яка давала інтерв'ю не Гордону!

– І це – ти! Я ж казала, що можливі два варіанти, або мені, або йому.

(Сміються).

Ти мені розповідав, що Медведєв твердо сидить на склянці.

– "Сидить на склянці" – типово українське формулювання.

– Сформулюй, як ти хочеш, російською.

– Ні, я про лінгвістичний аспект цієї справи. Скажімо так: Медведєв страждає на алкогольну залежність.

– Ти не так говорив. Я сказала, що він іде в запій, а ти...

– Ні-ні, склянку ми обговорювали в контексті "Аваков – Саакашвілі". Коли один хлюпнув в іншого зі склянки.

– Яка пам'ять гарна, ти подивися!

– Це було на іншому телеканалі, назву якого я забув, незважаючи на те, що в мене гарна пам'ять. Або насамперед завдяки цьому. Я дійсно сказав, що склянка – найважливіший фактор російської політики.

– Ураховуючи роль склянки в російській політиці, за нового терміну президента Путіна таку відповідальну посаду, як прем'єр-міністр, Медведєву можуть уже й не довірити?

– Можуть не довірити, так.

– І хто ж може бути наступним прем'єр-міністром Росії?

– Підемо методом виключення. Прем'єр-міністром у будь-якому випадку може бути людина, яка не дихає у спину патрону. Яка не є його прямим політичним конкурентом. Тому це, найімовірніше, буде жінка. Можливо, навіть, не російського походження.

– Кабаєва?

– Хто це?

(Сміються).

– Уточнімо зараз.

– Наприклад, нинішній голова Центрального банку РФ Ельвіра Сахібзадовна Набіулліна. Зрозуміло, що, на відміну від Медведєва, новий прем'єр не має бути нікчемою. Тому що ресурс нікчемного управління російською економікою трохи вичерпано. В економіці багато проблем, і прем'єр має бути достатньо дієздатним як економіст.

– Він має бути громовідводом, на який можна валити всі шишки?

– Так питання не стоїть, тому що російський народ усе одно пробачить Путіну все. Громовідвід не потрібен. Це застаріла концепція. Що б не відбувалося в Росії, російський народ усе пробачить Путіну за те, що він справжній монарх, що він дотримується монархічного ритуалу. А прийде Ксенія Анатоліївна, ми подивимося, як це в неї вийде.

– Тепер несподіване запитання. Хто така Аліна Кабаєва?

– Гімнастка відома. Чемпіонка Олімпійських ігор чи чогось такого.

– Чим вона зараз займається?

– Ходять чутки, які я не можу ні підтвердити, ні спростувати, бо не тримав свічки, що вона є матір'ю двох дітей Володимира Путіна, які формально записані на її рідну сестру. Це тільки чутки. Закони про ЗМІ, як у Росії, так і в Україні, забороняють поширювати чутки під виглядом фактів, тому ми не будемо поширювати. Ми їх тільки переказуємо.

– Продовжимо про чутки. Вибори, Путін, красива жінка. Він вільний чоловік...

– ...Ксенія Анатоліївна, чи що?

– А ти як вважаєш?

– Мені здається, так. Вона красива, безумовно.

– Я тебе розумію, бо говорити про свого майбутнього патрона...

– А чому вона є моїм майбутнім патроном?

– А якщо вона стане президентом Росії?

– Я простий обиватель. Обивателі не підпорядковуються президенту. Він як Святий Дух: дихає де хоче, живе вільно.

– Ми зараз говоримо про красиву жінку, у якої, можливо, є двоє дітей від Путіна. Так чому він досі неодружений?

– Ми обговорювали це хвилин 10 тому в констатувальній частині одного з ваших запитань.

– Так ось яка відповідь!

– Можемо пошукати альтернативну версію. Згідно з офіційною концепцією, Володимир Путін одружений з Росією. Як королеву Єлизавету I вважали чистою дівою, яка одружена з Англією, за її власними словами. Російський народ не зміг би витримати, що в Путіна з'явилася нова дружина. Російський народ ревнував би Володимира Путіна до нової дружини. Головне, чому Путін не хоче одружуватися: на його думку, у цьому разі він поставив би під удар своїх дітей. Яких у нього немає. Він зробив би дітей заручниками свого становища. Це – безумовний комплекс. Багато президентів із різних країн світу мають дітей, і нічого не відбувається. Але для авторитарного лідера, від рішень якого залежать долі мільйонів людей, котрий уводить війська в різні країни, улаштовує гібридну війну на значній частині суші Євразії, це питання стоїть набагато гостріше, ніж для демократично обраного президента. Типу Барака Обами.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Коли я тебе запитала, хто найхитріший олігарх Росії, ти сказав, навіть не замислюючись, що це [Роман] Абрамович. А в Україні хто найхитріший олігарх?

– І ми це обговорювали того ж дня на каналі, назву якого я забув.

– У мене пам'ять гірша, тому повтори, будь ласка.

– Я думаю, що найхитріший олігарх Ахметов. Рінат Леонідович Ахметов. Трохи не забув імені та по батькові найхитрішого олігарха, чого він може мені не пробачити. Він завжди був близький до режиму. Як казав не хто-небудь, а сам великий Ігор Валерійович Коломойський, найбільший і найуспішніший авантюрист України: "Ми всі граємо у футбол, а Ахметов ще й у волейбол. І це вдається тільки йому". Чи свідчить це про те, що Ахметов найхитріший олігарх? Так, свідчить.

– Тобі подобається Волкер (спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер. – "ГОРДОН")?

– Це хто?

– Курт Волкер.

– Це не "людина-волкер", якого грав Джек Ніколсон?

– Ні.

(Сміються).

– Трошки подобається, так. Подобається тим, що не має до нас жодного стосунку.

– А Суркову (помічник президента РФ Владислав Сурков. – "ГОРДОН") він подобається?

– У якому сенсі?

– І тут є той сенс?

– Ну, що значить "подобається"? Курт Волкер – досить професійний дипломат, який веде переговори із Сурковим як представником Російської Федерації. Він не має подобатися чи не подобатися. Він має відповідати тій місії, яку несе.

– Питання в тому, яку він несе місію і чим вона закінчиться?

– Місію нескінченної пролонгації тягомотини, у межах якої США і Євросоюз роблять вигляд, що Мінські угоди може бути імплементовано насправді. Що неможливо.

– Яку роль у Росії відіграє корупція?

– Головну.

– Не було б корупції, і?..

– Якби зараз тут сидів Володимир Володимирович Путін, і у вас була б, до речі, можливість запитати його про стосунки з Кабаєвою, про дітей тощо, він відповів би на ці запитання, звичайно, набагато достовірніше, ніж я сказав би всю правду, і тоді рейтинг каналу "112" підскочив би до захмарних висот...

– ...я б у нього не запитувала про це, абсолютно...

– ...він відповів би, що корупція є важливим соціальним демпфером. У 1993 році Борис Миколайович Єльцин (президент Росії в 1991–1999 роках. – "ГОРДОН") був змушений розстріляти парламент, аби вирішити свої політичні проблеми. Володимирові Володимировичу Путіну достатньо було лише купити парламент. Свого часу ваш друг Станіслав Олександрович Бєлковський (пам'ятаєте такого? Хоча у вас не дуже гарна пам'ять, ви сказали)...

– ...Деяких людей пам'ятаю.

– "Здесь помню, здесь не помню". Це, до речі, стосується і телеканалів. Один пам'ятаю, іншого не пам'ятаю. Так-от, Бєлковський придумав термін "економіка РОЗ". Розпил – "откат" – занос. Така основна філософія розподілу засобів у Росії. Усі важливі економічні рішення ухвалюють з орієнтацією переважно на розпил, "откат" і занос. Якщо їх немає, рішень не ухвалюють узагалі.

– Ну, правильно, а сенс? В Україні корупція відіграє меншу роль?

– Ненабагато. Меншу – тому що, на відміну від Російської Федерації, український народ не боїться держави. У цьому принципова психологічна відмінність українського народу від російського. Російський народ боїться держави і його поліцейського апарату, український народ не боїться. Там, де народ не боїться держави, а ставиться до неї просто як до системи інститутів, такої вже страшної корупції бути не може. Або, в усякому разі, вона не відіграє такої ролі, тому що держави не абсолютизують. Там, де державу абсолютизовано, корупція теж є абсолютною.

– Щодо "не боїться влади"... Ти спостерігаєш за протестами під Верховною Радою?

– Я сиджу в чорних окулярах, тому що в мене кон'юнктивіт і мої можливості спостерігати за протестами обмежені. Але коли проходжу повз Верховну Раду, я знімаю окуляри.

– І що бачиш?

– Народ. Бачу, що в Петра Олексійовича Порошенка, звичайно, будуть проблеми, тому що спроби керувати державою методами Віктора Федоровича Януковича (президент України у 2010–2014 роках. – "ГОРДОН"), через три з половиною роки після його падіння, не зовсім продуктивні.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Днями в Україні опублікували чергові президентські рейтинги.

– Юлія Володимирівна (лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко. – "ГОРДОН") у них на першому місці?

– Ні, здивую тебе. За опитуванням Центру Разумкова лідирує Порошенко. Потім іде Тимошенко твоя улюблена. Третій – Гриценко (голова партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко. – "ГОРДОН"). Четвертий – Бойко (лідер Опозиційного блоку Юрій Бойко. – "ГОРДОН"). А п'ятий – Вакарчук (фронтмен гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук. – "ГОРДОН"). Що ти думаєш стосовно цього?

– Думаю, що був би ідеальним президентом Вакарчук. Номер п'ять. Я взагалі прихильник парламентської республіки і вважаю, що Україні потрібен свій Вацлав Гавел. Аналог. Бачу дві кандидатури на роль українського Гавела: Святослав Вакарчук та Юрій Андрухович (івано-франківський письменник і публіцист. – "ГОРДОН"). Сподіваюся, нашій аудиторії вони добре відомі. У Росії мені доводиться постійно пояснювати, хто це.

– Несподіваний поворот. Ти з Андруховичем обговорював цю ідею? Із Собчак же обговорив, п'ять років минуло – будь ласка!

– Собчак було тоді вісім років, тому вона сприйняла серйозно.

(Сміються).

– Андрухович трошки старший.

– Ні, не обговорював із Юрієм Андруховичем цієї ідеї. Окрім того, уважаю, що від моєї точки зору не залежить кандидатура президента України. Я дивлюся на це трохи з боку, не тому, що я не громадянин України, а тому, що я обиватель. Я не зобов'язаний брати участь у політиці.

– У Вакарчука є реальні шанси стати президентом?

– Якщо Україна стане парламентською республікою, то всі шанси. Як і в Андруховича.

– Щось ми давно не цитували Дмитра Гордона, думаю, треба це швидко виправити.

– "Не дать ли слово начальнику транспортного цеха"?

– В інтерв'ю ти сказав йому: "Я й сам з урахуванням мого життєвого досвіду та позиції, яку займаю в моєму мізерному житті, точно відповісти на запитання: "Чи не псих я?" – не можу. Але у психушці так, мою гру прийняли за чисту монету і статтю 8б мені дали – до речі, дуже вигідну". Ти вже сам собі відповів на запитання – псих ти чи ні?

– Відповів. Ствердно.

– Ти цим активно користуєшся?

– Якщо вже користуюся в цій програмі, то, можна сказати, що активно. У сучасній європейській практиці взагалі зникає поняття "псих, психічний хворий". На зміну приходить поняття "акцентовані особистості". Люди з вираженими відхиленнями, які можуть проявлятися залежно від впливу тих чи інших психогенних чинників. Тому, власне, ліквідується та сама психіатрія. Якби Юрій Андрухович чи Святослав Вакарчук стали президентами України, у мене було б до них одне прохання. Лише одне. Я би з вашою, Олесе, допомогою пробився б – тому що вам би вони не відмовили, мені б відмовили – до них на прийом і попросив би ліквідувати систему психіатричних клінік і психіатрію як галузь в Україні. Після чого міг би піти на пенсію не тільки як політтехнолог, але і як людина, і як псих узагалі. "Товарищу Нетте – человеку и пароходу". Товаришу Бєлковському – людині та психу.

– Розкажи, що ти вдома ховаєш, через що до тебе приходили з обшуками?

– Хо-хо, якщо я розповім, що ховаю в будинку, до мене з обшуками захочуть прийти всі.

– Заманюєш просто.

– Так-так-так. Метою обшуку було довести, що я якось фінансово пов'язаний із Михайлом Борисовичем Ходорковським (російський підприємець і опозиційний політик, котрий живе в еміграції. – "ГОРДОН"). Я думаю, що довести це не вдасться. Хоча в російській системі юриспруденції довести можна все що завгодно, незалежно від відповідності доказових фактів дійсності.

– Ти якось пов'язаний із Ходорковським фінансово?

– Ні.

– А чому тоді...

– ...чому я з ним не пов'язаний? Так, це велике упущення. Я волів би одержувати від нього гроші, але не склалося...

– ...це запитання виникло?

– Усім же хочеться дізнатися, чи не пов'язаний я з Михайлом Борисовичем Ходорковським. Також усім хочеться дізнатися, чи не сплю я з козою, що з'ясували тільки цього року, раніше моє особисте життя не дуже цікавило. Вам цікаво, Олесе, чи пов'язаний я з Михайлом Борисовичем Ходорковським фінансово? А чому це не повинно цікавити Слідчий комітет Росії? Думаєте, він менш цікавий, ніж ви?

– Логічно мислите, Станіславе!

– Звичайно, Слідчий комітет – не така красива і молода жінка, як ви...

– Там можуть працювати дуже красиві жінки. До речі, до вас додому хто приходив?

– Я не пам'ятаю.

– Тут – не пам'ятаю. А тут – пам'ятаю!

– Просто, на мою думку, ці люди позбавлені статі та віку.

– Вони поводилися нечемно?

– Дуже ввічливо. Я вже розповідав історію, у Росії вона добре відома, тут, можливо, ні. У мене ж був сакральний оберіг. І залишається. Це книга з дактилоскопії, про лінії руки, авторства голови Слідчого комітету Російської Федерації Олександра Івановича Бастрикіна, подарована мені особисто ним. Багато років тому.

– Особисто в руки дав? Зі своїми відбитками?

– Угу. Тоді він ще не був головою Слідчого комітету. Можливо, якби знав, що він ним буде, то й не подарував би. Промахнувся трішечки із прогнозом. Я одразу її показав, сказав: "Бачите, у мене є книга, подарована Олександром Івановичем Бастрикіним". Після цього слідчі перейнялися до мене абсолютною дружелюбністю. Стали друзями. Окрім того, один із моїх гостей, не знаю, був він слідчим чи оперативним працівником, виявився шанувальником письменника Гайто Газданова. Знаєте такого письменника? Це єдиний відомий усьому світу письменник осетинського походження. Утім, я не зовсім маю рацію. Є другий відомий письменник осетинського походження. Це Йосип Віссаріонович Сталін.

– Якщо ми можемо назвати його письменником, то ок.

– А як? "Питання мовознавства" вам хто написав? Пушкін чи що? Але Гайто Газданов – трохи кращий письменник.

– Сталін би з вами не погодився зараз.

– Якби він був живий, прости Господи, не погодився б. (Хреститься). Тоді не був би живий я. Так-от, ми обговорили відомий роман Газданова "Вечір у Клер". Це зайняло більшу частину обшуку. Я раджу всім нашим глядачам обов'язково прочитати "Вечір у Клер", це дуже гарний літературний твір.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Як ти вважаєш, майбутнє за телебаченням чи за YouTube?

– Звичайно, за YouTube. Ні, не так. Думаю, питання було сформульовано не зовсім коректно, і тому я дав на нього не зовсім коректну відповідь. Сьогодення вже через YouTube. Телебачення вже відходить у минуле.

– Можливо, тобі відкрити свій YouTube-канал?

– Обов'язково. Я планую це зробити. Думаю, уже в листопаді його відкрити.

– Це буде повноцінний канал, як телевізійний?

– Розумієте, Олесе, сьогодні немає поняття повноцінного телевізійного каналу, тому що Останкінська вежа вже нікому не потрібна. YouTube-канал може бути так само популярним і впливовим, як і традиційне телебачення старого формату. Звичайно, канал буде впливовим, бо я сам дуже впливова людина в медіа Росії. Я провів соціологічне опитування у групі журналістів, більшість із яких погодилася зі мною співпрацювати у створенні цього YouTube-каналу.

– Як це вплине на твою співпрацю з телеканалом "Дождь"?

– Дуже позитивно.

– Ти залишаєшся на "Дожде"?

– Про це ви мене не запитували. Ви запитали – як уплине на співпрацю.

– Зараз запитую.

– Думаю, оскільки я набрид як колективу, так і аудиторії телеканала "Дождь"...

– ...Дивно! З таким милим характером?!..

– ...я думаю, що канал "Дождь" перейде до мене на YouTube-канал.

(Сміються).

Я ж сказав, що вплине позитивно.

– Зрозуміло, дощ ітиме на твоєму каналі.

– І сніг. Головне, щоб не град. "Гради" російського постачання застосовують передусім у Донецькій і Луганській областях.

– У вас у Росії кажуть, що їх викопали із шахт, і в шахтах ще залишилося. Або куплені у "Воєнторзі".

– У нас в Росії знаєте скільки всього говорять! Я як псих можу багато понарозповідати. Ви, на щастя, не дивитеся офіційних російських каналів. Там таке говорять, що, мені здається, можна їхати до психушки відразу.

– Якраз я їх дивлюся постійно і хочу поставити тобі запитання щодо цього. Чому протягом трьох із половиною років щодня – серйозно, я переглядаю всі російські канали вечорами, – головною темою в усіх політичних ток-шоу, у всіх новинах, що б не сталося у світі, що б не сталося в Росії,...

– ...є Україна?

– Чому?

– Тому що потрібен образ ворога. Україна є еталонним ворогом, якого російська пропаганда створювала багато років. Так само, як і США. Не згоден, що тільки Україна. Дві теми: США й Україна.

– Невже російському телеглядачеві тема України не набридла?

– Або я повинен їхати до психлікарні, або російський телеглядач. Хто поїде до психушки найближчим часом, ми дізнаємося. Ці множини не перетинаються.

– Для російських глядачів треба більше місця.

– Російська психлікарня не гумова, я там лежав. Там поміщуся або я, тому що я людина дуже огрядна, або російський телеглядач. Тому що його більше.

– Уся країна.

– Це не підлягає обговоренню. Оскільки я противник каральної психіатрії, то я проти того, щоб російському телеглядачеві вводили коктейль із галоперидолу й аміназину, який я сам отримував у 13-й лікарні міста Москви, щоб не служити в армії. Але тільки тому, що я противник каральної психіатрії. Якби я був людиною жорстковийною...

– ...чудове слово...

– ...я б, звичайно, прописав галоперидол з аміназином російській телеаудиторії. Це б дуже допомогло становленню демократії в Росії та інформаційного суспільства в ній же.

– Довго тебе кололи цими ліками?

– Протягом трьох тижнів. Але не щодня, там не так це влаштовано. Ті, хто лежав у психлікарні, це знають. Сподіваюся, їх не більшість серед аудиторії телеканала, на якому я зараз виступаю. Сподіваюся, у нас психічно здорова аудиторія. Ця процедура відбувається періодично. Але коли вам вколюють галоперидол з аміназином у кінській дозі, прописаній у радянській каральній психіатрії, то ви, власне, два дні відсутні в цьому світі, перебуваєте в якомусь іншому просторі й вимірі. Колоти щодня просто не потрібно.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Що відбувається зі свідомістю, що людина відчуває?

– Це найпотужніші депресанти. Коли ти пробуджуєшся, то хочеш накласти на себе руки. Щоб ти не заподіяв собі смерті, існує інститут санітара. Він приходить до палати і не дає тобі накласти на себе руки. Щоб довго не слухати мене, джерела в цьому питанні компетентного, але не до кінця, – усе це докладно описано у п'єсі Венедикта Васильовича Єрофєєва "Вальпургієва ніч, або Кроки командора". Якщо вона продається в книжкових магазинах міста Києва, я закликаю всіх її придбати. Вона коротка, за один день її можна прочитати.

– Ти теж хотів накласти на себе руки?

– Звісно.

– Тільки коли був у божевільні чи і в інші моменти?

– Скажімо так: поганий той розвинений інтелектуал, який не хоче накласти на себе руки. Я чудово усвідомлюю, що життя – це юдоль страждань. Про що, власне, ідеться у Священному Писанні.

– Скільки було таких моментів у житті?

– Один. Але він триває 46 із половиною років мого життя.

– Що тобі завадило?

– Діти. Вони були б розчаровані, якби це сталося. Інше мене не так турбує.

– Міняємо тему. У Росії відберуть чемпіонат світу з футболу?

– Уже пізно. Зараз уже не відберуть. Окрім того, сама система ФІФА дуже корумпована. І путінська Росія цим скористалася. Як вона завжди вміє користуватися корупційними схемами.

– Чи зжере Росію Китай?

– У прямому сенсі – ні. Я непогано знаю психологію та філософію китайського народу, тому що з дитинства спеціалізувався на китайській літературі. Не в тому сенсі, що я писав, а в тому, що читав.

– Китайською, ще скажи!

– Ні, російською. Я знаю п'ять мов плюс російську, але китайської не знаю. Наприклад, у моєму улюбленому романі "Трицарство" Ло Гуаньчжуна – а це головний китайський роман, як "Війна і мир", – є одна характерна сцена. Там багато сцен, які описують психологію Китаю. Але одна з найхарактерніших, яка зрозуміла всім, така. Головний позитивний герой роману, якого звуть Лю Бей, зі своїми братами Гуань Юєм і Чжан Феєм (так, я знаю, що часто люди думають, ніби я це придумав, тому що запам'ятати це неможливо, але ті, хто читав роман "Трицарство", а такі люди існують у Всесвіті, знають, що так воно і було) заїхав ночувати на якесь подвір'я. І господар обійстя пригостив дорогих гостей м'ясом. Вони всі позитивні герої, хочу зауважити: і Лю Бей, і Гуань Юй, і Чжан Фей, і господар обійстя. М'ясо виявилося дуже смачним.

– Людським, либонь?

– Коли вранці дорогі гості покидали подвір'я, вони побачили труп дружини господаря. Він убив дружину і її м'ясом нагодував гостей.

– Я цей роман не читала!

– Якщо ви думаєте, що автор роману засуджував цей учинок, то ні. Він наводив як приклад правильної поведінки. Якщо до тебе завітали дорогі гості й тобі нічим їх почастувати – убий дружину і нагодуй їх м'ясом. Це психологія китайського народу. Тому розповіді про те, що Росія або будь-яка інша країна повинна наслідувати китайську модель...

– Тепер зрозуміло, чому в Путіна немає дружини.

(Сміються).

– Він нагодує м'ясом чужої дружини.

– Зрозуміло, своєї ж немає.

(Регочуть).

– І вже це неодноразово траплялося. Зважаючи на те, що він одружений з Росією, а м'ясом Росії він годує всіх, кого можна. М'ясо ж можна експортувати з Росії, це імпортувати не можна.

– Людмила Путіна вчасно винесла ноги.

– Я нещодавно бачив здалеку – ноги в неї. Вона, до того ж, неформальний господар Калінінградської області, яку їй віддав Володимир Володимирович Путін на годування як компенсацію за розлучення. Тому все не так погано. Калінінградська область – це Східна Пруссія. Моя порада телеглядачам... Можна я подивлюся в камеру? У гарному сенсі, у телевізійну?

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Запитай це в Росії, тобі швидше дадуть відповідь.

– У камеру в поганому сенсі я дивлюся щодня за визначенням. Так от. Якщо ви хочете розлучитися із дружиною, перевірте кишені: чи є там Східна Пруссія. Якщо ні, то не поспішайте розлучатися. Що ж ви віддасте дружині як компенсацію, якщо у вас немає навіть Східної Пруссії. Повертаючись до Китаю. Китай, безумовно, поглине Сибір і Далекий Схід, але неформально. Не буде анексії чи окупації. Просто в якийсь момент російська людина в місті Хабаровську дізнається, що на неї одну припадає семеро китайців. Я думаю, це станеться років за 10–12. Китайців сьогодні півтора на одного росіянина.

– Будуть китайські мери...

– Нас учили всілякої нісенітниці у школі на уроках історії, а я потім цю історію перечитував. І дізнався багато нового для себе, того, чого не вчили у радянській школі. Я чудово зрозумів психологію війни Японії та Китаю, чому японці хотіли знищити Китай. Тому що це не дуже добре – убивати дружину, щоб нагодувати гостей. Я не стверджую, що це погано. Я не моральний суддя і не вчитель нікому. Не буду вчити нашу аудиторію – треба вбивати дружину, аби нагодувати гостей, чи ні. Мені здається, це не дуже добре.

– Ти одружений?

– Ні. Тому що не хочу годувати гостей м'ясом. Я жадібний. Нагодую їх чимось дешевшим. Окрім того, я дізнався, наприклад, з історії, чому сталося бомбардування Хіросіми й Нагасакі насправді. Я зрозумів, що це було абсолютно правильне рішення президента Трумена (33-й президент США Гаррі Трумен. – "ГОРДОН"). Якби не сталося цього бомбардування, війна на японських островах тривала б ще кілька років і призвела б приблизно до півтора мільйона жертв. Зокрема – 600 тис. жертв серед американців. Ухвалили рішення, яке зекономило величезну кількість життів. Загинуло 200 тис. осіб, але не півтора мільйона, яких убили б у разі продовження війни. Тому що японець негнучкий. Він помирає, але не здається. Це найнепохитніша нація світу.

– Ти вже сказав, що коли президентом буде Собчак, Трампа не буде серед живих. А чи досидить він до свого президентського строку?

– До свого президентського строку він уже досидів, його обрали минулого року, якщо не помиляюся.

– До кінця президентського строку?

– Найголовніше в житті – це мистецтво формулювання.

– Я навчаюся в тебе.

– Абсолютно безкоштовно, прошу зауважити, якщо хтось серед телеглядачів думає, що я корисливий і зажерливий. Це не так. Інакше в мене був би піджак дорожчий, ніж той, у якому я сиджу у студії. Думаю, що Трамп досидить. Хоча спроби його імпічменту будуть. Ми знаємо, що найуспішніша людина Америки протягом останніх 50 років виділила $10 млн на його повалення. Ця людина – Ларрі Флінт (видавець журналу Hustler. – "ГОРДОН"). Я схожий на Ларрі Флінта зовні, хоча є тільки психічним інвалідом, а не соматичним, як він. Але це, тьху-тьху-тьху, поки. (Стукає себе по голові). Коли-небудь мене поб'ють, звичайно, сильно.

– Хто?

– Знайдуться охочі. Їх уже багато. Знову ж таки, мене зупиняють тільки діти, вони мене відмолять в останній момент, коли мене битимуть важким предметом по голові. Як казав мій друг Олександр Сергійович Пушкін: "Нет, весь я не умру". Ще ближчий мені друг, поет Михайло Генделєв, як і Пушкін, але, на відміну від мене, уже покійний, говорив: "А хрен вам – весь умру". З якогось моменту ці слова стали моїм життєвим девізом. От. Ларрі Флінт зробив ставку на повалення Трампа. Окрім того, двоє людей, які точно передбачили обрання Трампа, режисер [Майкл] Мур...

– ...а друга – Володимир Путін?

– Ні, Путін не вірив у перемогу Трампа, він вірив у перемогу Гілларі [Клінтон], але просто з вередливості підтримував Трампа. Це я знаю досить достовірно. Якби в нас програма була гумова, але гумовою є тільки Москва, як відомо... Ніщо інше в житті не гумове.

– Програма добігає кінця.

– Так. Добігає кінця. Отже, Мур і професор Вашингтонського університету [Аллан] Ліхтман передбачили імпічмент Трампа, що він не дотягне до кінця першого строку. Мій прогноз, хоча я не такий авторитетний фахівець, як троє названих, особливо Ларрі Флінт, полягає в тому, що імпічмент буде. Він почнеться, але 2/3 у Сенаті, найімовірніше, не набереться. Тому як "кульгава качка" Дональд Трамп дотягне до кінця свого першого строку, а після цього спокійно вирушить до свого маєтку у Флориді.

Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Коротке запитання – коротка відповідь. Наостанок процитую класика. Тебе.

– Це ти класик, а не я.

– Спасибі, після спілкування з тобою – куди ж подітися.

– Я вважаю, до речі, що гарна молода жінка не повинна бути класиком. Класик – це якесь забронзовіння. Якщо молода гарна жінка стає бронзовою, це дещо знижує її сексуальну привабливість.

– А якщо жінка просто із загаром?

– Зогар – це Кабала. Священна книга євреїв. Жінка із Зогаром – це просто єврейська жінка.

(Сміються).

– Це ти мені кажеш?! Гаразд, ефір не гумовий!

– Так коротку відповідь на що?

– Дай же запитати! В інтерв'ю мені ти сказав: "Росія уклала великий контракт на імпорт мавп із В'єтнаму. Мабуть, із метою підвищення загального інтелектуального рівня оточення Путіна". Мавп завезли? Схема працює?

– Олесю, ви не стежите за інформаційним потоком. Мавп не просто завезли, але вже і розікрали.

(Регочуть).

Прошу вибачення, що сміюся, але це дуже смішно насправді. У мене ще є залишки почуття гумору. Особливо коли я дивлюся на гарних, але не забронзованих жінок, без Зогара. Мавп уже вкрали, як заведено в Росії. (Заходиться від сміху). Порушено кримінальну справу за фактом розкрадання цих мавп.

– Хто насмілився?

– Вибачте, зараз відсміюся. Просто згадав, що в нашому дитинстві, коли ви ще не народилися, була країна, де багато диких мавп.

– Бразилія?

– Так, не Росія, а Німеччина. А тепер – це Росія. БРІКС працює. Тому що відбувається міграція диких мавп між країнами БРІКС. Але, як завжди, у Росії все закінчилося повним розкраданням. Проект був абсолютно успішним. Можна, незважаючи на кон'юнктивіт, я зніму окуляри, щоб ви побачили мої чесні очі? Якщо хтось думає, що я ношу чорні окуляри, тому що мене побила дружина пательнею, то це не так. У мене немає ні дружини, ні пательні.

– Стасе, спасибі за настрій і за інформацію! На цій оптимістичній ноті...

– Усе вкрали! Звісно, це оптимістична нота.

(Сміються).

Вимикайте вже!

Записав Микола ПІДДУБНИЙ