+5 Київ
8 квітня розпочалася агітація перед другим туром виборів. Водночас на вулицях міст країни з'явилися білборди із зображенням чинного президента поруч із президентом Російської Федерації.
Не вдаючись до персоналій, давайте розглянемо, наскільки законним та правомірним таке використання зображення президента іншої країни в передвиборчій агітації та наскільки подібні дії відповідають самим засадам існування правової держави. Спойлер – абсолютно не відповідають.
Розміщення таких матеріалів на білбордах є політичною рекламою. У рекламі заборонено розміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи (ст. 8 закону України “Про рекламу”). Очевидно, таку згоду ніхто не отримував. Тобто закон України “Про рекламу” було прямо порушено. Ба більше – ніхто не заперечив факту такого порушення, не пояснив, на якій підставі було здійснено таке розміщення.
Законом України “Про рекламу” передбачена відповідальність за порушення викладених норм. Рекламодавців до такої відповідальності притягує Держпродспоживслужба – як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, або сама особа, зображення якої використовується, – якщо вона вирішила звернутися до суду.
Держпродспоживслужба може накласти на порушника (замовника реклами) штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами (ч. 4 ст. 27 закону України “Про рекламу”). Звертаю вашу увагу, не до п’ятикратного розміру, а у п’ятикратному розмірі. Зазвичай у таких нормах вказується максимальний розмір штрафу, а орган, який їх застосовує, сам визначає, що це буде за сума. У цьому ж випадку це однозначно: штраф не може бути меншим, ніж вартість реклами, помножена на п’ять.
Крім порушення закону про рекламу, було також порушено закон про вибори президента України. Ст. 64 цього закону забороняє участь у передвиборній агітації особам – не громадянам України. Чи є використання зображення особи, яка не є громадянина України, "участю" у виборчому процесі – питання відкрите.
Але погляньмо на ситуацію з іншого боку. Якби рекламодавці дотримувалися законодавства про рекламу, то для такого використання мали б отримати згоду іноземної особи. А надання такої згоди вже точно було б участю у передвиборчій агітації. Тут згоди отримано не було, то чи є участь?
На мою думку, так. Адже, забороняючи участь негромадян України, закон виходить із презумпції правомірності. Її суть у тому, що всі дії, що передували тій, яку ми оцінюємо, були вчинені законно. Тобто автори закону України “Про вибори президента України” виходили з того, що для використання зображень іноземців кандидатам необхідно отримати їхню згоду. А вже надання згоди вважатиметься участю в агітації. Забороняючи участь в агітації, цей закон забороняє і використання зображення, навіть якщо дозвіл на таке отримано.
Отже, використання чийогось зображення в агітації, з волі такої особи або без, є притягненням її до процесу агітації. Цей приклад краще розглянути на позитивному порівнянні. Якби якийсь із кандидатів розмістив на своїх білбордах фото відомого іноземного політика, якого поважають в Україні, з написом, що цей політик підтримує такого кандидата, чи було б це залученням іноземного політика до агітації? Вочевидь, так. Із правової точки зору ситуація з вищезгаданими білбордами не інша.
У підсумку маємо два порушення законодавства в самий розпал виборчого процесу. І хоч максимальна відповідальність за це – лише накладення на рекламодавця штрафу та вилучення самої реклами, на мою думку, такі дії суперечать самим принципам існування правової держави.
