+6 Київ
17 вересня 1943 р., п'ятниця
Учора повідомили по радіо, що німці здали Лубни і знову взяли Ніжин. За чутками, радянське радіо передало звістку про святкування Ніжинської перемоги, про салюти щодо цього в Москві, і про присвоєння військам, що звільнили Ніжин, звання Ніжинських. Годі й казати, що нас більше влаштовують, нехай навіть чутки, але радянські. Однак німці пишуть, що "фронт, який має від Азовського моря до гирла Дніпра зигзагоподібну лінію, може змінюватися". І, можливо, він дійсно ще змінюється.
Багато роблять спеціально для того, щоб не створювати паніки. Зараз у місті дійсно життя жвавіше, ніж раніше. Українцям улаштовують "святкування" до другої річниці "визволення". 19-го і 20-го безплатні спектаклі в театрах для українців. Пайок, кажуть, управа даватиме. У Будинку вчених улаштовують виставку "замордованих" українських письменників, і ми видали для неї навіть книги з бібліотек письменників.
Із Логаном, якого скерували на фронт, ми попрощалися вчора. Він прийшов на кілька хвилин, приніс хліба та книгу віршів Моргенштерна німецькою мовою, на пам'ять. Я подарувала йому однотомник Блока із моїм підрядковим перекладом "Скіфів", за яким ми з ним займалися російською мовою. На титульному листі написала: "Доброму німцеві від росіянки". І підписалася. Ніколи не забути мені, що він не побоявся піти в гестапо клопотати щодо моєї сім'ї.
Попередній запис у щоденнику від 16 вересня. Наступний запис – 18 вересня.
Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.
