0 Київ
Це виглядає зовсім уже погано, не по-джентльменськи. Особливо – якщо днями ти з'їздив до Грузії
Про це сумно говорити, але авантюрний політичний трилер "Громадянство Міхо" на очах розростається в "мильну оперу". І кожна нова серія небезпечна для України іміджевими втратами.
У "пілотній серії" тон задавав Петро Порошенко. Утім, сам президент затишно сховався в довколишній хмаринці – надавши право посилати громи і блискавки профільним держструктурам, васалам і підвішеним на гачки опозиціонерам із каламутною репутацією. А коли в соцмережах очікувано захвилювалися, по телеканалах розіслали президентських глашатаїв і шептунів – розповідати про те, яка погана людина був покійний цей Саакашвілі, кого він убив, пограбував і обдурив; і як Петро Порошенко знову всіх переграв, по суті, правильно вчинив, позбавивши цього гастролера українського громадянства. А раз так, то, як популярно пояснив нардеп від БПП Іван Вінник, негативних наслідків для світлого образу президента указ про втрату громадянства Саакашвілі мати не буде.
Чи зіпсував Порошенко свій імідж, відібравши громадянство у Саакашвілі? У жодному разі! – радісно резюмував народний обранець. При цих словах у пам'яті сплив жартівливий ролик-дражнилка за мотивами одного відомого відео.
Я не був присутнім на "мозковому штурмі" в районі вулиці Банкової і не в курсі, чому сценарій "Скинь Міху з паспорта" вирішено було:
– по-перше, реалізовувати взагалі;
– по-друге, реалізовувати саме зараз.
До того ж я навіть припускаю, що пан Вінник має рацію, і відчутного збитку імідж Порошенка не зазнає. (Насамперед, тому що пізно пити "Боржомі": безліч людей, почувши сенсаційну новину, навіть не обтяжили себе факт-чекінгом, але, не довго думаючи, вигукнули: "Петре Олексійовичу, ну нафіга?!).
Але що робити зі шкодою, заподіяною Україні? Як відокремити президента від держави ось у цьому твіті авторитетного шведського політика та популярного блогера Карла Більдта?
Більдт: Позбавлення політичних супротивників громадянства суперечить усім принципам. Скріншот: Carl Bildt / Twitter
Видавлювати політичного опонента з країни – поганий тон у тих широтах, куди Петро Олексійович, за його запевненням, веде "мій народ". Особливо – якщо ти зовсім нещодавно йому це громадянство дарував, та водночас неодноразово називав його своїм другом. Це виглядає зовсім уже погано, не по-джентльменськи. Особливо – якщо днями ти з'їздив до Грузії, де керівний режим спить і бачить Саакашвілі в наручниках. І якщо в рідних палестинах ще можна показувати документи і говорити, що все за законом, то в Брюсселі та Берліні, Вашингтоні, Парижі, Лондоні і Страсбурзі на тебе просто будуть косо дивитися. Чи заслужила цього Україна?
Так він, виявляється, мстивий понад міру?
Утім, за першою серією грянула друга. І з'ясувалося, що класичного розкладу "хижак-жертва" в цій "мильній опері" не виходить. Тобто жертва є, але якась слизька і нерозбірлива в засобах. А що думати, якщо ображений Міхо, перебуваючи в Штатах, зарядив в інтерв'ю CNN таку думку: "Президент Трамп, наприклад, сказав щось про Україну. Ми в Україні цінуємо підтримку народу України з боку США. Ми воюємо з росіянами. Світ повинен віддати належне українцям за їх героїчний опір, але, з іншого боку, президент Трамп мав рацію".
І всі глядачі зрозуміли, що йдеться про скандальний твіт президента США: "Українські спроби саботувати кампанію Трампа – "тихо працюють, щоб проштовхнути Клінтон". Так де розслідування генпрокурора?".
І знаєте, відразу у кількох моїх знайомих співчуття до Міхо враз поменшало – про що вони не забули мені повідомити. Аргументація була жорсткою, але справедливою: "Так він, виявляється, мстивий понад міру? Ну, добре, свари Порошенка (до того ж є за що), але хто дав тобі право висловлюватися в такому тоні про Україну, та ще й від імені українців: "Ми в Україні"? Це що за дитячі надуті губки? Що за підлизування до татка Трампа, якому Х*йло допомогло перемогти на виборах?! І це в той час, коли Конгрес – і демократи, і республіканці – намагається поставити цього зайдиголову на шлях істинний? Цей Міхо – хто він, ідіот чи мерзотник?".
Я не знайшов, як заперечити моїм збудженим приятелям. Про одне лише подумалося: начебто і досвідчений політик Михайло Ніколозович; і український менталітет мав вивчити досконало. А ні – зробив таку дурну помилку. Його що, досвід Надії Савченко нічому не вчить?
Загалом, пані та панове, незабаром гряде третя серія – і щодо неї немає абсолютно жодних приємних очікувань. Схоже, хлопчики загралися...
