-1 Київ
У Польщі мене тричі зупиняли перехожі із запитанням: ви коли до нас приїжджаєте? Вас же Гордон уже запросив
– Любі друзі, ми сидимо з великим президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. У Києві. Йому повернули українське громадянство, слава Богу. Яке незаконно відібрали. Людина повернулася в Україну, додому. Як настрій?
– Настрій приголомшливий. Мене з Варшави чомусь супроводжували всі російські телеканали. Але вони сіли в бізнес-клас. Вони вирішили, що я "бізнесом" буду летіти. У них було заготовлено краватки, щоб мені вручити...
– Пожувати (сміється).
– Так-так. Я пропонував їм намазати на краватку "Новачок" і надсілати Володимиру Володимировичу (сміються). Загалом, неприємна аура – усю дорогу так летіти. Польські стюардеси встали між нами, [у літаку] опустили штори, щоб [співробітники російських телеканалів] не прорвалися в економ-клас. Пасажири вже збунтувалися: мовляв, заберіть цих нахаб! А коли ми прилетіли – зовсім інша атмосфера. Їх прикордонники відразу зупинили біля трапа. Тобто вони просто прокотилися зі мною туди й назад. Вони ж тут нев'їзні – пропагандистська машина, це зрозуміло. І ось ми виходимо, дуже багато людей. Першим стоїте ви...
– Це добрий знак (посміхається).
– І Олеся [Бацман]. Я реально вам вдячний. Знаю, що ви популярні в Україні, але й у Грузії – мегапопулярні. До речі, у Польщі мене тричі зупиняли перехожі – один у Вроцлаві і двоє у Варшаві – із запитанням: ви коли до нас приїжджаєте? Я відповідаю: ну, напевно, незабаром. А вони такі: вас же Гордон уже запросив (сміються)! І це три різні людини. Тобто Гордон запросив, отже, усе. Не знаю, як ви з Олесею так героїчно пройшли, адже [в аеропорту] почалася реальна тиснява. Навколо вас люди розступалися, а от мою 23-річну помічницю мало не вбили. Було дуже багато людей, і вона втратила свідомість. Але емоції, звісно, переповнюють. Це щось із чимось.
– Ви щасливі, що прилетіли в Україну?
– Однозначно. Моя сім'я будує маленький будиночок. Ну, що там, по цеглинці один поверх збирати? Так от закінчили його в день мого прильоту (сміються). А в мене всі речі там залишилися. Сьогодні я пройшовся Андріївським узвозом, подивився, що там змінюється. Я жив поруч на Житомирській. Тобто це реально відчуття дому. І що мені сподобалося – люди помінялися. Порівняно з тим, якими вони були кілька років тому. Вони були дуже сумними, злими і затюканими.
– Президент був сумним і злим, а тепер – веселий. І стало веселіше (посміхається).
– От-от. Для мене це був такий сюрприз, що навколо напруженість. А зараз приїхав – Київ став сам собою.
Я в Путіна скрізь бігаю по дахах – і в Сибіру, і в Петербурзі, і в Москві. Як на мене, він мене розмножив
– Тобто ви щасливі?
– Я мегащасливий. І вам дуже вдячний.
– А [експрезидент України Петро] Порошенко щасливий, що ви повернулися, як думаєте?
– Не знаю, я про це ніколи не думав, правда. Ну яка різниця? Ми маємо забути про них якнайшвидше. Може, про них не забуде якийсь прокурор чи голова СБУ. Але ми точно маємо забути.
– Як думаєте, [президент РФ Володимир] Путін стежить за вами за давньою звичкою?
– Ну, з огляду на те, що моє повернення у прямому ефірі висвітлювали всі російські телеканали. І ви правильно підмітили, що він не може без мене жити. Він усім розповідає: мовляв, ви що, хочете, щоб у нас тут теж Саакашвілі бігав? Причому я у нього скрізь бігаю по дахах – і в Сибіру, і в Петербурзі, і в Москві. Як на мене, він мене розмножив (сміються). Щось у людини є. Якась обсесія. Я не знаю, що це.
– Ви без краватки.
– Так.
– Ви її хоч раз ще надягнете чи ні? Є ризик, що ви знову будете її жувати?
– Ні, я її вже давно з'їв (сміються). Насправді, після того, як у мене відпали офіційні функції, я краватку взагалі не одягаю. Мені всі роблять зауваження: мовляв, як можна ходити у кросівках на серйозні заходи? Навколо всі в серйозних костюмах, а я у кросівках і рожевій сорочці нарозхрист. Це когось шокує, так.
Такого талановитого, як Зеленський, у Росії немає
– Коли ви востаннє бачилися з Путіним? Скільки років минуло?
– Я бачив його на різних самітах, коли ще був президентом. Він зі мною вже не розмовляв. На одному із самітів наприкінці мого президентства південнокорейці пожартували – почали нас фотографувати, і я бачив рухи тіла Путіна [як він намагався відсунутися від мене].
– Ну, скільки років минуло?
– Це було у 2013-му. Шість років. А він досі про мене не забув.
– От вас зараз дивляться мільйони людей. І напевно подивиться Володимир Володимирович. У вас є можливість безпосередньо звернутися до Путіна. Що ви йому скажете?
– Я думаю, час Путіна спливає. Незабаром у Росії президентом виберуть якогось [російського коміка Михайла] Галустяна (посміхається). Або якого-небудь іншого гравця КВК. Щоправда, такого талановитого, як [президент України Володимир] Зеленський, там немає.
– Але Галустян гарний?
– Кажуть, гарний. Я не фахівець із російських камеді-шоу. Ну от виберуть Галустяна, і він змінить політику товариша Путіна. Зеленський створив такий прецедент, що росіяни просто не можуть не підноситися духом. Адже в них теж з'являється перспектива. Готуйте кабінет для Галустяна. Це наступний президент Росії.
– Я хочу звернутися до всіх президентів, які нас дивляться. Дивіться, великий реформатор (указує на Саакашвілі), який заробив собі на пам'ятники та місце в історії своєї країни, який зробив Грузію успішною. Він ходить вулицями Києва з підкоченими рукавами сорочки, у джинсах, без охорони. Йому посміхаються люди, беруть автографи, ляскають по плечу і кажуть: "Мішо, ми тебе любимо". Усім президентам, які нас дивляться і не дивляться, я бажаю цього.
– Спасибі.
– Спасибі.
