+14 Київ
Історія газового питання
Україна почала купувати російський газ відразу після розпаду СРСР. На території країни опинилася одна з найбільших у світі газотранспортних систем (ГТС), якою російський монополіст "Газпром" перекачував паливо в Європу. Тому на купівлю і транзит в України зберігалися "історичні" пільги.
Перший газовий конфлікт між Україною та РФ виник у 1993 році. Через борг "Газпром" пригрозив припинити постачання. Українська сторона у відповідь пообіцяла перекрити газопровід для транзиту газу в ЄС. Тоді конфлікт удалося швидко врегулювати.
У підсумку того самого року Росія використала газовий борг як важіль тиску під час підписання так званих Масандрівських угод. Президент РФ Борис Єльцин пообіцяв забути про борг в обмін на те, що протягом двох років Україна віддасть Росії на утилізацію ядерну зброю. Окрім того, Чорноморський флот, який базується у Криму, разом з інфраструктурою переходив Росії. Масандрівські угоди підписали рівно 26 років тому, 3 вересня 1993 року.
#ЦейДень 3.9.1993 в Масандрі підписано угоди щодо подальшої долі розміщених на території України ЧФ та ядерної зброї pic.twitter.com/AfaIpKUBFl
— Yevhen Perebyinis (@YPerebyinis) 3 вересня 2015 р.
Уже в 1995-му "Газпром" припинив постачання газу в Україну. До того часу борг України перевищив 1 трлн руб. (за курсом 95-го року – приблизно $220 млн). У рахунок заборгованості "Газпром" висунув вимогу передати Росії частину української ГТС. Але після переговорів постачання газу все-таки відновили.
Диверсифікувати постачання російського газу влада України намагалася давно. У 2001 році президент України Леонід Кучма підписав угоду на постачання газу з Туркменістану по $42 за м³, водночас оплата відбувалася наполовину грошима, а наполовину – бартером (сталевим прокатом, трубами, промисловим устаткуванням тощо). Згідно з угодою, Україна перекачувала з Туркменістану 35 млрд м³ газу на рік і була найбільшим покупцем.
Однак знову втрутилася Росія. У 2003 році туркменський уряд підписав вигіднішу угоду з "Газпромом", який запропонував найкращу ціну та "живі" гроші. Українсько-туркменська газова угода діяла до 2006 року, після завершення її не продовжували.
Після Помаранчевої революції у 2004 році директор Національного інституту стратегічних досліджень, на той момент – радник президента і голова ради Національного банку України Анатолій Гальчинський прогнозував, що Росія й надалі використовуватиме газове питання для політичного тиску на Україну.
"За моїми оцінками, тиск Росії за енергетичними лініями буде доти, доки Україна не почне поступатися своїми політичними позиціями. А цього ніколи не буде. І такий тиск посилюватиметься в майбутньому", – говорив тоді він.
Газові війни
Гальчинський не помилився. Настав період кількох "газових воєн" між РФ та Україною, одна з яких у 2009 році закінчилася підписанням нової угоди між "Газпромом" і "Нафтогазом". Україну на переговорах у Москві представляла тодішня прем'єр-міністерка Юлія Тимошенко, Росію – прем'єр Володимир Путін. Принцип "бери або плати", прописаний у договорі, зобов'язував Україну із 2010 року купувати 52 млрд м³ газу. Під час придбання меншого обсягу Україна мала щороку сплачувати не менше ніж 41,6 млрд м³. Реекспорт заборонили.
Хоча Росія робила і "знижки" – згідно з так званими Харківськими угодами Україна платила за кубометр на $100 менше, водночас строк базування російського Чорноморського флоту у Криму мало бути продовжено до 2042 року.
Також Путін пропонував Україні "знижки" на газ й у 2013 році – в обмін, зокрема, на відмову від Угоди про асоціацію з ЄС.
Як писав голова правління НАК "Нафтогаз" Андрій Коболєв у колонці на "Українській правді", газові угоди 2009 року принесли Україні мільярдні збитки.
"Для розуміння масштабів катастрофи досить пригадати, що у 2018 році країна імпортувала 10 млрд м³ газу з Європи – із Росії імпорту не було. Навіть якби країна купила цей обсяг у РФ, то за угодою 2009 року довелося б доплатити ще за 31 млрд м³", – сказав він.
На думку Коболєва, "урятувало країну від катастрофи" рішення Стокгольмського арбітражного суду у 2017 році, згідно з яким обсяг обов'язкової купівлі Україною газу в "Газпрому" знизили в десять разів. По суті, газові угоди 2009 року діють досі.
У 2014 році після рішення Росії перевести Київ на постачання газу за попередньою оплатою Україна почала закуповувати реверсний газ у Європі: в Угорщині, Польщі та Словаччині. Наприкінці листопада 2015 року Україна припинила закупівлі російського газу, оскільки європейські країни запропонували Києву вигіднішу ціну. За даними президента країни Петра Порошенка, у 2015 році Україна імпортувала із РФ майже вдвічі менше газу, ніж із Європи.
Новий маршрут
Минулого року Україна використала 32,3 млрд м³ газу. Із них трохи більше ніж 10,5 млрд м³ використало населення, а приблизно 6 млрд м³ – підприємства теплокомуненерго для опалення.
Із цього обсягу у 2018 році державні та приватні компанії видобули в Україні дві третини всього газу – 21 млрд м³. А 10,6 млрд м³ Україна імпортувала.
За даними НАК "Нафтогаз" за 2018 рік, в Україну імпортували газ 65 компаній, із них 18 – європейські. Із Європи в Україну перекачали загалом 7 млрд м³ газу. Із них 5,7 млрд м³ – зі Словаччини, 1,1 млрд м³ – з Угорщини та 0,2 млрд м³ газу – із Польщі.
У 2018 році Україна не купувала газу в Росії.
Із 1 січня 2020 року Україна почне імпортувати 1,5 млрд м³ природного газу з Румунії через територію Молдови.
31 серпня Польща, Україна та США підписали угоду, яка передбачає зниження залежності східноєвропейських країн від постачань російського газу. Уповноважений уряду Польщі щодо стратегічної енергетичної інфраструктури Петро Наїмський заявив, що його країна готова збільшити постачання газу в Україну в чотири рази.
Напередодні польська державна газова фірма PGNiG повідомила, що купила вантаж скрапленого природного газу у США і продала його Україні.
На сьогодні обсяг постачань газу з Польщі становить 1,5 млрд м³ на рік. За словами Наїмського, починаючи із 2021 року його може бути збільшено до 6 млрд м³.
Як розповів виданню "ГОРДОН" директор із досліджень DiXi Group Роман Ніцович, ще до підписання тристороннього меморандуму між Польщею та Україною була домовленість про будівництво інтерконектора, тобто з'єднувального газопроводу, який має розширити пропускну здатність. На сьогодні Україна може отримувати з Польщі трохи більше ніж 2 млрд м³ на рік. Проєкт розвивався, але доволі повільно. Підписання договору, на думку експерта, дасть поштовх продовжити цей процес.
"Я сприймаю це як кроки, спрямовані на диверсифікацію постачань і зрештою посилення енергетичної безпеки. Звісно, усім хотілося б бачити швидкі перемоги, але в цій сфері потрібна тривала підготовка. Наприклад, підготовку реверсних постачань, завдяки якій ми відмовилися від купівлі газу в "Газпрому", почали ще у 2013 році й завершили в листопаді 2015-го", – сказав Роман Ніцович.
Вартості американських контрактів із польською PGNiG не розголошують. В Україні теж поки не озвучують можливої вартості постачань. Однак investory.news ще в січні 2019 року підрахували, що вартість одного кубометра може становити від $300 до $339.
За словами політолога Сергія Тарана, не тільки Україна, але й самі США зацікавлені в розширенні постачань американського газу на євроринок. Однак енергодиверсифікація зовсім не означає зниження тарифів.
"Успіх нового амбітного маршруту постачання газу в Україну залежатиме від того, чи вистачить мужності чутливому до рейтингів президенту пояснити власним виборцям, що пріоритет – не "низькі тарифи", а енергетична безпека, яка ніколи не буває дешевою", – написав Таран у Facebook.
