Головний рабин Києва Маркович: Влада завжди змінюється. І якщо ми будемо вболівати за одного і проти іншого, втратимо друзів 

Дуже багато хто з єврейської громади США голосував за Байдена

– Думаю, ви погодитеся, що одна з найважливіших світових новин останніх тижнів – результати президентських виборів у США. Важлива тому, що це вплине на більшість країн, зокрема на Україну. За кого ви вболівали під час передвиборчої гонки – за колишнього віцепрезидента, демократа Джо Байдена чи чинного главу держави, республіканця Дональда Трампа?

– Чесно зізнаюся, ми не втручаємося в політику. Це моя позиція не тільки щодо виборів у США, але й щодо нещодавніх місцевих виборів в Україні. Мій учитель завжди радив мені не втручатися в політику. Дружити з політиками як із людьми – так, втручатися в їхню професійну діяльність – ні.

Влада завжди змінюється. І якщо ми будемо вболівати за одного і проти іншого, втратимо друзів. Це неправильно.

– Але ж саме президентство Трампа було найсприятливішим для Ізраїлю, було концептуально переглянуто американську політику на Близькому Сході. Навряд чи майбутній президент США Байден продовжить політику попередника...

– Це правда, політика Дональда Трампа принесла дуже багато переваг Ізраїлю. З іншого боку, не можна забувати, що я народився і живу в Україні. Це моя батьківщина. Звісно, я багато років, майже все життя, прожив в Ізраїлі. Але моя батьківщина – Україна. І не важливо, Трамп це, Макрон чи Меркель – я дивлюся, що вони зробили для України і людей, які живуть в Україні. У ці дні це особливо важливо.

– Наскільки обґрунтовані підозри, що з приходом у Білий дім Байдена для Ізраїлю настануть не найкращі часи, оскільки вісім років його віцепрезидентства були позначені підтримкою з боку США ізраїльських ворогів та опонентів – Ірану й Палестини?

– Думаю, такі побоювання безпідставні. Кажу вам це, бо знаю, а не за чутками або спекуляціями. Мій сват, головний рабин Вашингтона, знає внутрішню політику США трохи більше, ніж ми. Він багато разів зустрічався з Байденом, коли той був і віцепрезидентом, а до цього сенатором. Вони багато років знайомі, мають гарний контакт.

Я не впевнений, що Байден продовжить політику Трампа щодо Ізраїлю, його думка трохи відрізняється, навіть дуже сильно відрізняється щодо єврейського та арабського народів. Але не можу сказати, що Байден буде однозначно гіршим для Ізраїлю.

Я поділяю ваші почуття, я теж дуже сильно стурбований, що тепер, із приходом нового президента США, буде і з Україною, і з Ізраїлем. Тим більше що зараз у всьому світі політики декларують одне, а діють по-іншому.

– Єврейська громада у США прийняла програш Трампа на виборах?

– Дуже багато хто з єврейської громади США голосував за Байдена.

– Чому?

– Так вийшло, це політика. Усе, що стосується політики, змінюється залежно від того, де люди живуть, що чують, які телеканали дивляться, які газети читають. ЗМІ взагалі мають дуже сильний вплив на людей, вони формують громадську думку.

Згадайте, як висвітлювали у ЗМІ нещодавні погроми у США. Частина людей виходила на протести нібито через благу мету, а насправді громили і грабували магазини, щоб красти звідти речі.

– Ви говорите про рух Black Lives Matter, який активізувався після вбивства поліцейськими у травні 2020 року афроамериканця Джорджа Флойда?

– Частина людей, які виходили на протести, називала себе прибічниками демократії, але за фактом такою не була. Ці люди скористалися ситуацією, щоб здобути для себе зиск.

Я молився за здоров'я Зеленського, Єрмака та Разумкова після їх зараження коронавірусом

– У християнській традиції в церквах заведено молитися за керівників держави. Чи є щось схоже в єврейській культурі? Молилися ви, наприклад, за здоров'я президента Трампа?

– Я – точно ні, тому що живу тут, в Україні. Наприклад, у США кілька наших громад молиться за президента. Але переважно вони все ж моляться за мир у всьому світі, а не за якусь конкретну людину. Хоча я, наприклад, молився за здоров'я Зеленського, Єрмака та Разумкова після їх зараження коронавірусом.

– Головний рабин Києва – це посада, яку обирають?

– Цю посаду, точніше, кандидата, погоджує кілька громад. Вони обирають, хто буде головним рабином.

– А кандидати на це звання мають проходити якийсь конкурс? Чому саме вашу кандидатуру погодили?

– (Усміхається). Це буде дуже нескромно з мого боку, мені неприємно говорити про себе. Так, були вибори, було кілька кандидатів. Громади вирішили, що хочуть саме мене бачити на цій посаді.

Поясню трохи. Посада – усього лише напис на табличці на вході. Це не так важливо. Набагато важливіше – справжній рабин чи ні. Ми знаємо, що в Україні не кожен, хто називається рабином, ним і є. Справжній рабин – людина, яка пройшла серйозне навчання і витримала всі іспити. Щоб стати рабином, потрібно пройти дуже складні іспити.

– Чому в Україні кілька головних рабинів?

– Тому що формально немає такої посади.

– Скільки людей нараховує єврейська громада Києва?

– Точної статистики немає, припускаю, орієнтовно 40 тис.

– Це активні парафіяни?

– Ні, це ми визначаємо за етнічною ознакою або за людьми, які бачать себе євреями.

– 20 років тому ви повернулися з Ізраїлю в Україну вже у статусі головного рабина Києва?

– Ні, я повернувся як просто рабин, уже потім мене обрали головним.

– За вашими спостереженнями, протягом минулих 20 років антисемітизм в Україні зріс чи, навпаки, зменшився?

– Змінився у бік зменшення. Мені навіть соромно про це згадувати, але, коли ми приїхали сюди і виходили на вулицю, чули на свою адресу всякі негарні слова на кшталт "Хайль, Гітлер!" чи "Жид паршивий!". Мені це кричали просто на Хрещатику, але це було дуже багато років тому.

Із роками такі непривабливі вияви зменшувалися і зменшувалися. Сьогодні, слава богу, я з антисемітизмом в Україні не стикаюся. Не тільки я, а й інші члени нашої громади.

– А на державному рівні помічали антисемітську риторику?

– Був випадок, коли я прийшов у якусь державну установу і почалося обговорення грошових питань. У нас просили грошей. Я відмовив, бо не розумів, навіщо треба платити. Скажімо прямо: від мене вимагали хабар. Я сказав: "Не буду платити. Окрім того, у нас немає таких коштів". Мені відповіли, мовляв, у вас же є багаті брати за кордоном, попросіть у них... Звісно ж, я відмовив і хабаря не дав. Але це було дуже-дуже давно.

– Що, по-вашому, вплинуло на це різке зменшення антисемітизму в Україні?

– Думаю, державна програма спрацювала. Якщо пам'ятаєте, кілька років тому було запущено держпрограму проти ксенофобії. Плюс важливу роль відіграло те, що люди почали подорожувати і бачити світ набагато ширше.

Стало набагато важче знаходити гроші. Якщо перед цим я просив двох, трьох, десятьох заможних людей, то сьогодні потрібно йти до 100

– З обранням Володимира Зеленського чи були у вас побоювання, що в разі його невдач на посаді президента негатив щодо нього позначиться й на єврейській громаді України з огляду на етнічне походження Володимира Олександровича?

– Не буду брехати, нібито це не спадало нам на думку. Спадало, зокрема і членам нашої громади, і представникам опікунської ради. Так, ми думаємо про те, що звинувачення можуть посипатися й на нас. Але, слава богу, поки що не помічали цього, незважаючи на те, що ситуація у країні, передусім економічна, не покращується.

За ідеєю, уже мали бути негативні моменти, але український народ показує себе дуже гідно і не намагається звинувачувати когось: мовляв, євреї винні.

– Ви стикалися з тим, що євреї, особливо в Україні, соромляться свого походження, намагаються його приховати?

– Так, на жаль. І такі випадки не просто не поодинокі, їх дуже багато.

– Чому люди бояться, якщо, за вашими словами, антисемітизму в Україні практично немає?

– Думаю, це ментальність, яка ще залишилася в людей. Є ті, хто боїться. Є ті, хто просто забув про своє походження або навіть не знає про нього. А з часом, коли дізнаються, починають цікавитися єврейською культурою. І таких дуже багато.

– А якщо доросла людина захоче вивчити іврит, у громаді є такі мовні курси?

– Звісно! Прийти на курси і вивчити мову взагалі не становить труднощів. Традиції, культура, історія – усі ці курси у нас є. Особливо якщо ви хочете знати світову базу, тому що єврейська традиція – це база всіх релігій.