0 Київ
Риторика геноциду, яка лунає з Москви, створює критичний контекст для нападів на об’єкти культурної спадщини, які зараз відбуваються по всій Україні
Уранці 23 липня російська ракета вразила та частково зруйнувала Спасо-Преображенський собор в українському чорноморському порту Одеса. Це був останній у довгій низці нападів на культурну спадщину України, які, на думку багатьох, демонструють головну мету Кремля – викорінити українську ідентичність разом з українською державністю.
Напад на Спасо-Преображенський собор був особливо нечуваним, оскільки пошкоджена будівля є найбільшою церквою міста та розташована в самому серці історичного центру Одеси, який входить до списку ЮНЕСКО. Однак інцидент був далеко не безпрецедентним. Кілька днів по тому російські війська обстріляли Катерининський собор в Херсоні, який вважають ще однією з найвидатніших православних пам’яток півдня України.
Наприкінці липня офіційні особи ЮНЕСКО підтвердили, що тепер офіційно задокументували збитки, завдані 274 об’єктам української спадщини з початку повномасштабного вторгнення Росії майже 18 місяців тому. До списку увійшли 117 релігійних об’єктів, 27 музеїв, 98 будівель, що становлять історичний або художній інтерес, 19 пам’яток і 12 бібліотек. Інші доступні дані свідчать про те, що цифри ЮНЕСКО насправді можуть бути консервативними. У січні 2023 року дослідники з Лабораторії моніторингу культурної спадщини Смітсонівського інституту заявили, що вже виявили майже 1600 випадків пошкодження об’єктів спадщини в Україні.
З моменту повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія постійно атакувала стовпи українського мистецтва, історії та суспільства. Численні українські та міжнародні коментатори стверджують, що ці атаки на українські пам’ятки є частиною навмисної російської кампанії зі знищення символів української національної ідентичності.
Підтверджують ці аргументи часті заперечення самого [президента країни-агресора РФ] Володимира Путіна історичної легітимності України та його наполяганням на тому, що українці насправді є росіянами ("єдиним народом"). Не тільки Путін ставить під сумнів право України на існування як незалежної держави. Протягом останніх 18 місяців геноцидні антиукраїнські наративи стали звичайною щоденною частиною жорстко цензурованого та ретельно режисованого державного телебачення Росії.
Риторика геноциду, яка лунає з Москви, створює критичний контекст для нападів на об’єкти культурної спадщини, які зараз відбуваються по всій Україні. За словами директора Українського Музею Майдану Ігоря Пошивайла, вторгнення Росії, яке триває, найкраще розуміти як "війну за спадщину". Він стверджує, що вторгнення, розв’язане Володимиром Путіним, не варто розглядати як традиційну війну за територію чи військову кампанію з обмеженими політичними цілями, а натомість як "війну проти нашої історичної пам’яті, проти нашої ідентичності, проти нашої культури і, звичайно, проти нашого майбутнього".
Цю думку підтримала Олеся Островська-Люта, відома культурна діячка і нинішня директорка популярного київського музею образотворчого мистецтва "Мистецький арсенал". "Ця російська війна в Україні дуже тісно пов’язана з культурою, – прокоментувала вона у квітні 2023 року. – Основне припущення, яке лежить в основі цього нападу, полягає в тому, що Україна не повинна існувати як окреме явище зі своїм власним політичним представництвом. Будь-яка українська відмінність від Росії має бути викреслена. Напад є геноцидом за своїми цілями та діями, як ми вже бачили. Культура є суттю цієї війни".
Українці відповіли на екзистенційні виклики російського вторгнення, продемонструвавши дивовижну стійкість
Членкиня Європейського парламенту Сабіна Вергеєн, яка очолює комітет з культури та освіти, є однією з багатьох міжнародних діячів, які висувають такі звинувачення на адресу Кремля. "Росія намагається знищити не лише українську культурну спадщину, а й національну унікальність, традицію, зрештою, українське право на існування", – заявила вона наприкінці 2022 року.
Серед відомих об’єктів російських атак – Іванківський історико-краєзнавчий музей у Київській області, де зберігають колекцію картин відомої української народної художниці Марії Примаченко, яка, як відомо, надихнула [іспанського і французького художника Пабло] Пікассо. Музей російська армія зруйнувала в перші ж дні вторгнення в лютому 2022 року.
Російські війська також обстріляли цілу низку національних пам’яток, важливих для збереження історичної та культурної пам’яті, включно з меморіалом Голокосту "Дробицький яр" у Харківській області на сході України, який обстріляли в березні 2022 року. Атака змусила український Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" опублікувати твіт: "Росія продовжує нападати не лише на мирне населення України, а й на місця пам’яті".
Наприкінці липня 2023 року російська авіація завдала удару по школі на півночі України в Сумській області, де розміщено науково-дослідний центр, присвячений штучно створеному сталінському голоду, відомому як Голодомор, який понад 30 країн визнало як акт геноциду проти України. Сучасна Росія і далі заперечує, що штучний голод був свідомою спробою знищити українців.
Українські літературні скарби також часто ставали об’єктами нападу. Російські військові розбомбили бібліотеки по всій країні, десятки, як повідомляють, було повністю знищено, а понад 150 залишилися серйозно пошкодженими. Однією з резонансних жертв стала бібліотека рідкісних книг Харківського університету імені Каразіна, де зберігали понад 60 тис. історичних книг і рукописів.
Українці відповіли на екзистенційні виклики російського вторгнення, продемонструвавши дивовижну стійкість. Це відбулося в культурному світі, як і на військовому та економічному фронтах. Утім, необхідне ширше міжнародне залучення для забезпечення матеріальної та організаційної підтримки, необхідної для захисту та ремонту об’єктів спадщини України. Зрештою, найкращий спосіб зберегти українську культуру та національну ідентичність – це забезпечити країну зброєю, необхідною для перемоги над Росією. Поки цього не станеться, триватиме постійне знищення української культурної спадщини.
