Співак Julik: Маю всі можливості залишитися за кордоном, але для мене це було б зрадою 

– Julik, ви часто виступаєте за кордоном. Який настрій в української діаспори в Європі? Чи дійсно європейці втомилися від війни?

– З кожним роком я все більше помічаю певну втомленість у настроях як європейців, так і самих українців за кордоном. Це нормально – війна триває вже не перший рік, і людська психіка має межі витривалості. Але, попри все це, у діаспорі є дуже багато активних, ініціативних, щирих людей. Вони стали двигуном змін, волонтерства й підтримки.

Хочу навести один приклад. У Польщі є мережа ресторанів, які мають франшизу також у Львові. Ми звернулися до них з ініціативою провести благодійний вечір, де 100% зібраних коштів мали йти на підтримку ЗСУ. І що думаєте? Нам озвучили оренду в розмірі 6 тис. злотих – це близько $2 тис., плюс кожна людина мала оплатити депозит на їжу ще на 50 злотих! Мене це шокувало. Але таких випадків – одиниці. Переважна більшість, навпаки, допомагає, підтримує, ділиться останнім.

Зараз ми намагаємося робити і шоу, і концертні вечори з хорошим настроєм, бо людям потрібне не лише розвантаження, а й натхнення.

– Чи не було думок залишитися за кордоном після гастролей?

– Ні, жодного разу. Із 2022 року я постійно катаюся – туди-сюди. Маю всі можливості залишитися за кордоном: мама живе в Італії, бабуся – у Польщі. Але для мене це було б зрадою. У першу чергу – зрадою перед самим собою.

Я не дарма у 2008-му повернувся з Італії. Бо, як би добре тебе не приймала інша країна, там ти все одно залишаєшся чужим. А я не хочу бути чужим. Мені важливо жити на своїй землі, говорити своєю мовою, боротися за своє. Це моя країна – і моя боротьба.

– Яку найбільшу суму вдалося зібрати під час благодійних виступів?

– Найбільша сума за один вечір – близько пів мільйона гривень. Але чесно, я не веду якісь спеціальні підрахунки. Завжди кажу на концертах: неважливо скільки – важлива сама участь.

Кожна гривня, євро, цент чи долар – це внесок у нашу перемогу. Саме із дрібних внесків складаються великі справи. Іноді люди соромляться, що не можуть дати багато. А я кажу – дайте стільки, скільки можете. Копійка до копійки – і ми творимо дива.

– Чи бачитеся ви з Михайлом Хомою після того, як припинили співпрацю?

– З Михайлом – так, хоча не так часто, як хотілося б. Найчастіше наші спілкування відбуваються телефоном. Буває, що місяцями не говоримо, а потім можемо кілька годин проговорити як ні в чому не бувало. Це справжня дружба – вона не залежить від щоденного контакту.

Я дуже тішуся, що він продовжує творити, гастролює, допомагає, не стоїть осторонь. Його творчість має свій голос і свою місію. Поважаю його як людину, артиста, побратима.

– А чи підтримуєте стосунки з його колишньою дружиною, співачкою Slavia?

– Ми давно не перетиналися й не спілкувалися, на жаль. У кожного з нас свій шлях, свої пріоритети й цілі. Це абсолютно нормально – так буває в житті. Я поважаю Slavia як артистку й дуже тішуся з новин, що вона стане матір'ю. Це особливий етап у житті жінки.

– Julik, а як зараз почувається ваш колега, співак Лесик (Олег Турко) після зупинки серця?

– Після того як це сталося, ми всі дуже налякалися. Я підтримую зв'язок із його родиною, знаю, що він тривалий час проходив реабілітацію й наразі продовжує займатися своїм здоров'ям. Йому стало значно краще, але ще є моменти, які потребують уваги. Проте він справжній боєць. Якщо людина пережила двічі клінічну смерть – це вже про неабияку силу духу. Вірю, що Лесик повністю одужає і ще не раз вийде на сцену. Така сила не може просто зникнути.

– Давайте про особисте, бо зараз стільки розлучень у шоу-бізнесі. Як вам удається зберігати стосунки з дружиною?

– Ми з дружиною вже понад 17 років разом. І це, мабуть, головне досягнення в моєму житті. Ми пройшли через COVID-19, зараз проходимо через війну. Головне у стосунках – це довіра, взаємоповага й уміння слухати одне одного.

– Під час великої війни багато артистів наважуються на батьківство. Можливо, ви теж плануєте поповнення в родині?

– Думки були, але планувати щось на роки вперед – справа невдячна. Ми живемо сьогоднішнім днем. Якщо це станеться – ви точно будете серед перших, хто дізнається.

– Ви встигаєте слідкувати за подіями в українському шоу-бізнесі?

– Це частина моєї роботи й мого життя. Нещодавно мав колаборацію із Kristonko, також маю ідею ще однієї колаборації.

Радію за Віталіка Козловського, який знову активно заявив про себе. Видно, що він у добрій формі й має нову хвилю натхнення. Мені імпонує творчість Parfeniuk (Ілля Парфенюк).

– Ви співпрацювали з Іриною Білик, Оленою Тополею, Павлом Зібровим. Розкажіть, що це були за колаборації.

– Мабуть, я один із перших артистів в Україні, хто почав відроджувати хіти наших легендарних виконавців ще до того, як це стало мейнстримом. Наша спільна робота з Павлом Зібровим "Мертві бджоли" мала колосальний резонанс. Так само і з Alyosha оновлювали два треки. Зараз маю трохи менше часу на колаборації, бо більше гастролюю. Але якщо випаде момент – обов'язково ще буде щось нове. Також час від часу зараз пишу пісні для різних артистів, доволі часто артисти звертаються із запитами пісні під ключ.