+1 Київ
Для моїх співвітчизників у Криму цей форум – промінь надії на швидке звільнення від окупації
Пане президенте України, прем'єр-міністре, голово Верховної Ради, високопоставлені гості Кримської платформи, сердечно дякую вам за участь у цій платформі з пошуку шляхів мирної деокупації Криму і відновлення територіальної цілісності нашої країни. Дякую вам також від імені моїх співвітчизників у Криму, для яких цей форум є променем якоїсь надії на швидке звільнення від окупації.
Я – один із представників корінного народу Криму. Народу, який у війні Росії проти України постраждав найбільше. Ті, хто вижили після депортації і геноциду 1944 року, про який співала наша Джамала під час відкриття цього форуму, більш як пів століття вели боротьбу за свої демократичні права і право на повернення на батьківщину, що стало можливим лише в останні роки перебудови радянської влади і особливо після розвалу СРСР і проголошення незалежності України.
І цей народ знову опинився під владою окупаційного режиму, який за багатьма параметрами навіть гірший від радянського. І знову під тиском окупантів цей народ змушений покидати свою батьківщину. За минулі сім із половиною років їм удалося вижити з Криму близько 30 тис. кримських татар. А завезли до Криму, за різними оцінками, до 1,5 млн російських громадян.
У ті тривожні дні кінця лютого 2014 року, коли над нашими головами пролітали російські військові вертольоти, а дорогами з різних сторін пересувалися колони російських танків і бронетранспортерів, якось іще не вірилося, що це окупація. Адже ми, згідно з Будапештським меморандумом відмовилися від радянської зброї – під гарантії ядерних країн, у тому числі Росії, про нашу безпеку і територіальну цілісність. Ми підписали з РФ договір про взаємини, де чітко написано, що між нашими країнами немає ніяких територіальних суперечок і претензій. Є заключний акт Гельсінських угод, Статут ООН, де говориться про недоторканність державних кордонів.
Ми були впевнені, що світова спільнота – у першу чергу ядерні держави, підписанти Будапештського меморандуму – вживуть найрішучіших заходів для приборкання агресора. Але цього не сталося.
ООН не спроможна запобігати міжнародному бандитизму до тих пір, поки агресор буде мати право вето в Радбезі
Ми, звичайно, вдячні світовій спільноті за прийняття резолюцій ООН і міжнародних організацій із вимогою припинити окупацію Криму. Вдячні за санкції, які наклали на країну-агресора. Але для звільнення Криму від окупації нам цього виявилося недостатньо.
ООН виявилася неспроможною і не буде спроможною запобігати і припиняти агресію, захоплення чужих територій і міжнародний бандитизм до тих пір, доки агресор матиме право вето в Радбезі – найважливішій структурі ООН. Росія відкрито заявляє, що не виконуватиме резолюції міжнародних структур. А багато державних діячів РФ і масова російська пропаганда не втомлюються повторювати, що Росія – це досить сильна держава, здатна знищити весь світ, тому ніхто не зможе нав'язати їй якесь рішення.
Чотири місяці тому президент Франції Еммануель Макрон у своєму виступі американському каналу CBS висловився, що вторгнення Росії в Україну стало наслідком необґрунтованої колективної довіри країн Заходу Росії. І що зараз у взаєминах із цією країною слід визначити "червоні лінії". Для нас це обнадійливі словами, оскільки явно мається на увазі, що західні країни вживуть якихось заходів, щоб перешкоджати агресивній політиці РФ. І тут важливе питання – де ця "червона лінія" проходить і скільки до неї залишилося?
Поділ і, по суті, окупація частини території Молдови, захоплення значних територій Грузії, окупація частини території України, вбивство своїми військами або своїми маріонетками тисяч людей у Сирії, мільйони біженців, що заповнили багато країн світу, бандитські кібератаки з метою вплинути на вибори в інших країнах, вбивство власних громадян з іншими поглядами із застосуванням забороненої у світі хімічної зброї та багато іншого – хіба це не свідчення того, що Росія перейшла всі можливі лінії?
На нашій землі має тріумфувати право, а не груба сила. Саме цій меті присвячена Кримська платформа
Звісно, ми розуміємо, що кожна країна передусім керується своїми національними інтересами. Але хіба не в інтересах кожної країни жити в світі, де діє право, а не сила? Де порушники цього принципу неодмінно повинні бути покарані. Очевидно, що кожна країна повинна захищати свою територію від посягань інших країн. Але хіба не зрозуміло, що якщо захоплення території однієї країни залишиться безкарним, то жодна країна не зможе почувати себе в цілковитій безпеці?
Є у кримських татар така приказка: царство шакалів триває до тих пір, поки не прокинуться і не піднімуться на ноги леви. Ми дуже сподіваємося, що світова спільнота дуже скоро підніметься на ноги, щоб на нашій землі тріумфувало право, а не груба сила. Саме цій меті присвячена наша Кримська платформа і декларація, яка буде тут підписана.
Ще раз дякую представникам усіх країн, які в цей складний кризовий час, не дивлячись на шантаж і погрози з боку Росії, не дивлячись на пандемію, знайшли час і можливість приїхати на цей саміт.
Дякую.
