Трамп призначив Україну "цапом-відбувайлом". Кому потрібне енергетичне перемир'я і чи відбудеться воно?
Причини підтримати енергетичне перемир'я є й у США, і в Росії, і в України – але це ще не гарантує, що воно відбудеться
Фото: EPA
За час повномасштабної російсько-української війни обговорювали майже всі можливі різновиди перемир'я: повне, повітряне, морське, енергетичне, дипломатичне, різдвяне, великоднє, парадне... Жодне не стало тривалим – у кращому разі повітряні удари зупиняли на день-два. Але цього разу все може змінитися – вимогу про енергетичне перемир'я особисто висунув президент США Дональд Трамп, стурбований рекордними цінами на дизельне пальне. Він навіть устиг оголосити, що Україна і Росія вже погодилися не атакувати енергетичні об'єкти одна одної. Щоправда, насправді Київ говорить лише про готовність, Москва висуває додаткові умови, а остаточної угоди поки що взагалі немає – зате обміни ударами тривають. Що відомо про нове перемир'я імені Трампа і які шанси, що воно триватиме довше за попередні – у матеріалі "ГОРДОН".
Що поставлено на карту
До першого ймовірного проблиску деескалації сторони підійшли з абсолютно різними проблемами.
Україна за останні місяці перетворила удари далекобійними дронами по російських НПЗ на системну кампанію. За оцінками аналітиків, станом на липень було виведено з ладу від 20% до 40% нафтопереробних потужностей РФ. У вересні половина провідних НПЗ із виробництва дизельного пального в РФ значно скоротила або повністю припинила виробництво. Перероблення нафти впало до мінімальних за десятиліття показників, обмеження на продаж пального торкнулися більшості російських регіонів, а черги на заправках стали звичними навіть у Москві.
Для Кремля це не лише економічна, а й політична проблема. Окрім того, нафтопереробна галузь забезпечує пальним російську армію, а експорт нафти і нафтопродуктів приносить гроші, потрібні для продовження агресії.
Читайте також
Однак Україна має свою вразливість – наближення зими. Росія вже кілька років цілеспрямовано знищує українські ТЕЦ, підстанції, газову інфраструктуру й інші об’єкти, від яких залежать світло й опалення в будинках мільйонів людей.
Президент Володимир Зеленський попередив, що Москва готується взимку знову атакувати українську енергосистему, і в цьому випадку перемир'я, звісно, не буде.
"Якщо вони будуть робити нам блекаути, ми їм будемо намагатися відповісти достойно", – заявив президент. Альтернативою він назвав поступову деескалацію: розблокування Чорного моря й енергетичне перемир’я, у разі була б захищена інфраструктура обох країн.
Але саме поняття "енергетика" сторони розуміють по-різному. Зеленський пояснив цю різницю так: "Я сказав: "Дивіться, ми готові до енергетичного перемир’я", – але ви маєте зрозуміти, що це означає для нас. Для Путіна енергетика – це продавати нафту, продавати газ. Для нас енергетика – це мати електроенергію для наших людей. Ось і все".
Імовірний обмін тому має такий вигляд: Україна тимчасово відмовляється від ударів по російських НПЗ, які вже довели свою ефективність, а Росія зобов’язується не атакувати українську енергосистему взимку.
Але для цього ще потрібно домовитися, які саме об’єкти підпадають під заборону. І, звісно, домогтися від Росії виконання обіцянок.
Україна пропонувала припинення вогню неодноразово. Ті, на які Росія все ж погоджувалася, тривали від кількох годин до кількох днів і їх супроводжували тисячі зафіксованих порушень. Москва водночас завжди відмовлялася від тривалішого припинення вогню. Російська влада зазвичай пояснювала відмову тим, що Москва нібито добивається не тимчасової паузи, а повного закінчення війни.
Ще 10 вересня прессекретар Кремля Дмитро Пєсков стверджував, що енергетичне перемир’я "конкретно не обговорюють", а також що воно неможливе без "довгострокового врегулювання" – тобто виконання кремлівських вимог, які для України рівнозначні капітуляції.
Але щойно із цією самою ідеєю виступив Трамп, як позиція Кремля стала помітно м’якшою. Пєсков назвав енергетичне перемир’я "дуже гарною ідеєю". Щоправда, водночас він висунув вимогу забезпечити вільний морський рух російських нафтових танкерів і зняти західні санкції на експорт енергоресурсів – нібито лише це розв'яже проблеми світових ринків.
Навіщо це Трампу, або Як Україна виявилася винною у світовій кризі
13 вересня президент США заявив, що Зеленський має припинити "знищувати дизельне пальне в Росії", оскільки це нібито провокує світовий дефіцит.
А наступного дня – упевнено стверджував, що Україна й Росія домовилися не атакувати енергетичні об’єкти одна одної. Ані деталей, ані строків, ані механізму контролю президент США не навів.
Приводом для нової миротворчої активності Трампа стало не наближення зими, на яку з напругою чекають в Україні, а ціни на заправках у США. Для нього енергетичне перемир’я розв'язує одразу кілька завдань, зазначають автори Politico, Associated Press та інші аналітики.
По-перше, йому треба знизити ціни на пальне. Ціна дизеля у США перевищила $6 за галон, а в листопаді відбудуться проміжні вибори в Конгрес. Подорожчання пального підвищує вартість перевезень і товарів, тому стає серйозною внутрішньополітичною проблемою для Білого дому. Пояснити виборцям високу ціну на дизель діями України значно простіше, ніж визнати наслідки війни з Іраном і проблеми з постачаннями через Ормузьку протоку.
Європейський високопосадовець у коментарі Politico зазначив: "Ця адміністрація звинувачує Україну, бо не знає, що робити зі своєю війною [в Ірані]. Російський експорт дизельного пального й нафти ніколи не був істотним для споживання у США. Сама ця концепція абсурдна". За словами посадовця, адміністрація Трампа просто "шукає цапа-відбувайла" напередодні виборів.
По-друге, Трампу потрібен хоча б проміжний дипломатичний результат. Повна мирна угода між Україною та Росією, яку мало бути укладено "за 24 години" після його повернення до Білого дому, досі залишається недосяжною, тому хоча б обмежене зупинення ударів можна подати як особистий успіх американського президента.
По-третє, така угода дала б змогу зберегти за США роль головного посередника. У переговори намагаються активніше долучитися Китай, Індія й інші держави, а США не зацікавлені у виникненні альтернативного майданчика.
Після повідомлення про нібито досягнуте перемир’я ціни на нафту й дизельне пальне знизилися, як і прибутковість американських держоблігацій, зазначив Axios. Для Білого дому навіть попередня і не підтверджена сторонами угода виявилася дієвим способом заспокоїти ринок і показати виборцям, що президент намагається знизити вартість пального.
Що відповіли Київ і Москва
Україна не відмовилася від ідеї перемир’я, але висунула принципову умову: припинення ударів має бути взаємним і гарантованим партнерами. Київ також пропонує поширити домовленість на портову інфраструктуру, логістику і шляхи перевезення продовольства. Зеленський наголосив, що угода має бути довгостроковою і не закінчуватися після виборів у Держдуму РФ і тимчасового послаблення паливної кризи.
"Якщо партнери готові забезпечити реальне бажання Росії не бити по нашій електриці, інших наших енергетичних об’єктах, критичній інфраструктурі, руху продовольства, то ми, звісно, готові забезпечити відповідну відсутність наших ударів", – заявив Зеленський.
Уже вранці 15 вересня президент України констатував, що реальних змін поки що не відбулося.
"Росія не припиняє ударів по нашій енергетиці, звичайній логістиці та критичній інфраструктурі. І наші відповіді за це – відчутні", – заявив Зеленський, повідомивши про удари по Сизранському НПЗ і російських підприємствах, пов'язаних із виробництвом і запуском дронів.
Офіційна реакція Москви з’явилася лише 15 вересня. Пєсков не підтвердив, що угоду вже укладено, як стверджував Трамп. Він лише назвав пропозицію "дуже гарною ідеєю" і повідомив, що Росія й далі обговорюватиме її зі США, а також висунув додаткові вимоги.
"Маленька перемога" для Трампа, велика пастка для України
Шанси на перемир’я цього разу вищі, ніж раніше, хоча б тому, що цього разу на зупиненні ударів наполягає особисто Трамп. І Київ, і Москва намагаються не вступати з ним у відкритий конфлікт. Окрім того, обидві сторони дійсно мають причини тимчасово знизити інтенсивність атак: Україна хоче захистити міста й енергосистему взимку. Росія зацікавлена у збереженні нафтоперероблення, нормалізації постачань пального й відновленні експорту.
Але конкретики – навіть приблизної згоди щодо того, які саме об’єкти вважатимуть енергетичними і критичними, не кажучи вже про механізм моніторингу й наслідки за порушення – поки немає. Практичної демонстрації готовності до припинення вогню – теж.
Читайте також
Трампу це вкрай сильно не сподобається
Політичний аналітик Ігор Тишкевич вважає, що Кремль спробує скористатися поспіхом Трампа і запропонувати Україні "нерівний обмін": наприклад, відмову від атак на українські ТЕС в обмін на припинення ударів не тільки по НПЗ, а й по танкерах, портах та інших об’єктах, які забезпечують російський експорт.
За його оцінкою, Росії важливо домогтися максимальних поступок у конкретному питанні, щоб потім послабити позицію Києва на переговорах про ширше замороження війни.
Імовірність короткої паузи все ж є, але шанси на тривале перемир’я залишаються низькими. До того ж, відновивши удари, Москва традиційно звинуватить у зриві перемир’я Київ.
За інформацією джерел FT, Путін не зацікавлений у досягненні угоди до настання зими: він розраховує, що удари по енергетиці змусять Україну погодитися на поступки. Якщо ці дані правильні, то Кремлю вигідніше затягувати переговори, ніж завершити їх реальною домовленістю.
Навіть кілька тижнів без ударів по українських ТЕЦ і підстанціях могли б урятувати життя й допомогти пройти зиму. Тому Київ навряд чи відмовиться від переговорів. Однак Україні потрібна чітка, симетрична угода з переліком захищених об’єктів, незалежним контролем і відповідальністю за порушення.
Без цього Україна ризикує спочатку опинитися винною у світовій паливній кризі, а потім – у зриві перемир’я, якого навіть не було реально укладено.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати
