Український інститут нацпам'яті: Більшість польських заяв про ексгумацію в Україні – не фахові
Частина заяв щодо потреби провести ексгумацію похованих в Україні поляків звучить від людей, які не розуміються на цьому питанні. Про це в опублікованому 3 жовтня інтерв'ю "Радіо Свобода" заявив керівник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович.
"Більшість тих заяв, про які ми говоримо, – вони ж не фахові. Оці заяви, що "давайте ексгумувати" – ну це просто смішно. Тому що, перш ніж щось ексгумувати, треба спочатку провести дослідницькі роботи, пошукові земляні роботи, зрозуміти, яке місце, у якому стані останки, чи є потреба в ексгумаціях і так далі. А тут ми чуємо від [польських] міністрів, від прем'єра, від президентів заяви про ексгумації", – сказав він.
Керівник УІНП зазначив, що політики говорять не про попередні етапи цієї роботи.
"Може, там і не треба ексгумації, може, там можна меморіалізацію на місці зробити. Це виглядає як чиста політизація, а не предметна розмова. Це фахова тема. Оці комісії, які роками не створюють [у Польщі], – вони якраз мають у всьому розібратися: яка там ситуація на цих місцях, які результати пошукових робіт, може, там судмедексперт потрібен? Десь потрібна ця ексгумація, десь потрібен меморіал", – наголосив Дробович.
За його словами, ідеться про складну комплексну тему, якою "мають займатися фахівці, а не політики кидатися заявами, десятками на тиждень".
Контекст:
Волинська трагедія (у польській історіографії – Волинська різанина) – низка взаємних етнічних чисток, які в роки Другої світової війни на Волині проводили Українська повстанська армія з одного боку, Армія Крайова й інші польські формування – з іншого. Точна кількість жертв з обох сторін невідома. Вважають, що жертвами чисток стали 25–100 тис. поляків і від кількох тисяч до 24 тис. українців.
22 липня 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом, а також установив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої. 8 вересня Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректною оцінкою трагічних подій.
2019 року Дуда заявляв, що події 1940-х років на Волині були "не війною між Польщею й Україною, а просто етнічною чисткою, просто йшлося про те, щоб поляків із цих територій видалити".
Після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора Росії в Україну Дуда і президент України Володимир Зеленський заявляли, що в історії відносин двох країн почався новий етап й "історичні питання видаються дрібними".
Зеленський у день пам'яті жертв Волинської трагедії 12 липня 2022 року подав у Верховну Раду законопроєкт про правові та соціальні гарантії для громадян Польщі в Україні. Улітку 2022 року його ухвалила Рада, восени закон набув чинності.
Польща в межах переговорів про вступ України в ЄС обговорюватиме питання ексгумації поляків, які стали жертвами Волинської трагедії, повідомили 30 вересня 2024 року в МЗС країни. Там зазначили, що якщо цю частину питання "не буде закрито", то Україна не наближатиметься до вступу в Євросоюз. Раніше в інтерв'ю, яке опублікували 16 вересня, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявляв, що питання ексгумації й перепоховання поляків, котрі загинули під час конфліктів з українцями, – "гостре політичне питання, тому що в цих поляків є нащадки", які голосують на виборах.