"Ліжко втиснуте у стіну. Усі думають, що я "200-й". Паламар розповів, як вижив після атаки на бункер у Маріуполі G

Калина пригадав, що 15 квітня 2022 року був перехід із правого берега, а вони саме були на Бастіоні.

У цей час командир "Азову" полковник Денис Прокопенко (Редіс) планував із Головним управлінням розвідки операцію, у межах якої авіація доправляла в окуповане місто допомогу.

"Головне управління розвідки, авіація, усі ті прильоти. "Денис – ГУР" – ось так була комунікація побудована", – сказав Паламар.

І додав, що зазвичай лягав спати о 3.00 чи під ранок: о 5.00–6.00. А того разу ліг о 0.00.

"Думаю, пів годинки покимарю, а в мене таке двоярусне ліжко. Лягаю спати – сон не бере, щось не те. Встаю, іду. Моментально зникає світло, білий дим, я нічого не чую, а по спині щось так пролітає, відчуваєш. Розвертаюся назад – бетон, залізо, люди. 14 "200-х", понад 20 "300-х". Тоді влучили в бункер, у наш", – зазначив військовий.

Калина припустив, що це була ракета, а командир говорив, що велика фугасна авіабомба.  Утім, уточнив він, визначити напевно було важко.

"Ми надавали першу медичну допомогу людям, хтось помирав повільно, когось відкопували... Моє ліжко, щоб ви розуміли... Усі думали, що я "200-й"... Моє ліжко просто отак втиснуте у стіну. І я пам'ятаю, така колона стояла і на колоні теж було двоярусне ліжко", – зазначив Паламар.

На другому поверсі спав Орест Козацький, відеооператор, продовжив Калина. І розповів, як під час удару помирали люди.

"А на першому – [Валерія Суботіна] Нава. Колись працювала в нас у пресслужбі, потім звільнилася, а на період повномасштабки прийшла знову. Пам'ятаю, вона, як пір'їнка: однією рукою взяв, із того ліжечка переніс в інше місце, де ми складали поранених. І в цей час якраз прорив із правого берега, мали прилетіти гелікоптери. Денис не на зв'язку, ракетний удар, штабу немає, інтернету немає. Ми почали  відкопувати людей під завалами. Багато хто у сні помер, миттєво. Були випадки, коли дружина бачила, як помирає її чоловік, там же, у Бастіоні. І дівчинка така, Альона, медик, і побратим, начальник фінансової служби загинув тоді, ходив полювати за танками..." – сказав Паламар.

Азовець зазначив, що це найболючіший і найважчий його спогад із Маріуполя.

Відео: В гостях у Гордона / YouTube

Контекст:

Оборона Маріуполя тривала з лютого 2022-го до травня того самого року. На заводі "Азовсталь" до середини травня перебували українські захисники – бійці Національної гвардії, зокрема полку "Азов", співробітники СБУ, військовослужбовці ЗСУ, прикордонники й поліцейські. На той момент окупанти захопили майже всю територію Маріуполя й регулярно штурмували "Азовсталь", обстрілювали підприємство і скидали на нього авіабомби.

16 травня президент України Володимир Зеленський і Генеральний штаб Збройних сил України повідомили, що з "Азовсталі" розпочали евакуацію українських військовослужбовців, зокрема тяжкопоранених. За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, з "Азовсталі" вийшло приблизно 2,5 тис. захисників, станом на кінець травня 2023 року з російського полону повернулося понад 500 із них. Окупанти захопили майже 700 азовців, повідомляли в підрозділі.

Лідерів захисту "Азовсталі" – командира "Азову" Дениса Прокопенка, Паламаря, в.о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського, командира роти "Азов" Олега Хоменка, командира 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького Дениса Шлега – звільнили у вересні 2022 року. Однак, згідно з домовленостями, командири мали залишатися в Туреччині до кінця війни – під протекторатом президента Реджепа Ердогана. За словами глави воєнної розвідки України Кирила Буданова, вони жили "у приватному будинку у пристойних умовах".

8 липня 2023-го Зеленський повідомив про повернення всіх командирів додому в Україну. Заява пролунала незабаром після візиту президента до Туреччини.