-1 Київ
Усі так звані "...переговори Москви і Вашингтона", які "...на повну обговорюють у західній пресі", – це російська інформаційна операція.
Кремлю як повітря потрібна пауза місяців три: підтягнути мобілізованих, підзбирати іранські ракети та драндулети, встигнути підняти техніку зі зберігання й трішки підморозити Україну – і з новими силами продовжити війну.
Три головні меседжі цієї кампанії:
- Україну змусять до переговорів;
- якщо Україна упиратиметься, Захід відмовить їй у підтримці;
- Україна має скасувати рішення про те, що вона не вестиме переговорів із Путіним.
Отже.
Примусити нас до переговорів із Путіним неможливо. Це чітко дав зрозуміти президент, і це рішення перегляду не підлягає.
Путін – міжнародний воєнний злочинець. З такими не домовляються. Таких судять. До того ж він, найімовірніше, не доживе до кінця війни (щонайменше як політична фігура). Навіщо говорити із трупом?..
Щодо держави Російська Федерація переговорна позиція в нас є.
Ми готові розпочати переговори з її новим політичним керівництвом на таких, добре відомих умовах: виведення військ з усієї території України.
Предмет переговорів:
- видавання воєнних злочинців;
- повернення всіх захоплених полонених;
- виплата репарацій;
- правила подальшого співіснування.
Це не ми не готові до переговорів. Це РФ не хоче переговорів.
Кремль хоче виконання його умов – залишити за ним усі "завойовані" території. Це не переговорна позиція. Це ультиматум.
Нагадую, що поки Кремль стоїть у цій позі, сили оборони України звільнили 37% території, захопленої з 2014 року, і 50%, захопленої російськими військами з 24 лютого.
Ситуація така: хтось повільно й методично просувається до звільнення всієї своєї території, а хтось стоїть в ультимативній позі.
Ну, нам так навіть зручніше.
Тому наш меседж гранично чіткий і зрозумілий:
РФ пропонує не переговори, а ультиматум. Ми готові до переговорів – із новим російським керівництвом, а ультиматум ми згорнемо трубочкою і засунемо просто в Севастополь.
Захід ніколи не відмовить нам у підтримці. З причин, що лежать у самому Заході та його міжнародних завданнях. Захід просто не може дозволити собі ні програти, ні навіть компромісів, бо це означатиме кінець Заходу в колишньому вигляді.
Це пояснення має практичне підтвердження:
- кількість і номенклатура озброєнь та військової техніки, яку нам передає Захід, постійно розширюються;
- бюджети на військове виробництво і розгортання військової інфраструктури на Заході зростають дуже стрімко.
Найболючіший факт для Путіна – Європа прокинулася і розкручує механізм готовності до військових викликів дедалі потужніше й потужніше.
Військовим заходам із боку Заходу, які стрімко розширяють, Путін зміг протиставити кілька організованих статей у західних ЗМІ й кілька заяв західних політиків (як правило, з приставкою екс).
Потрібно розуміти, що така риторика завжди з'являтиметься, бо сильний бік західної цивілізації – це публічна полеміка. Але треба й розуміти, що це окремі голоси на маргінесі проти сформованої колективної позиції Заходу і його стратегічних планів.
Сили оборони продовжують свою методичну роботу з перемелювання противника. Щодобові втрати лише мобілізованих росіян зараз – не менше ніж 100 безповоротних. Буде більше.
Ми всі вже досить дорослі на дев'ятий місяць війни, щоб не плутати реальну політику з інформаційними кампаніями. А ні – роз'яснимо.
Так, нам буває важко. Але варто пам'ятати, за що ми боремося. Програємо, продемонструємо слабкість – ми не просто програємо, нас не буде фізично, натомість буде одна гігантська Буча.
"Важко, але варто".
Ідемо вперед, до перемоги.
Крок за кроком.
Джерело: Олексій Арестович / Facebook
