+1 Київ
Хід війни вніс суттєві корективи в початкові розрахунки Путіна. Замість "спецоперації", яка задумувалася як каральна акція, Росія розпочала повномасштабну європейську війну з протяжністю фронту в 1,5 тис. км.
Невдачі з реалізацією планів Шойгу – Герасимова призвели до її корекції та адаптації під умови, що склалися. Вони стали більш реалістичними й гнучкими. Ворог вчиться і не стоїть на місці. Не велика честь перемогти дурнів, честь – перемогти сильного ворога. Українці воюють і здобувають перемогу в боротьбі з великою темною силою, і це тільки підкреслює міць нації.
Кремль змінив тактику з короткострокової на довгострокову, розраховуючи на ефект удава – поступове зростання тиску й придушення, але залишив незмінною стратегічну мету – знищення Української держави.
Путін вважає, що він не обмежений у часі й тому може перечекати невигідні для нього зовнішні обставини, але подібних "безсмертних" історія бачила багато – одні мочилися під себе на дачі в Кунцевому, інших вішали на ешафотах.
Новий план Путіна, який розробила група кремлівських експертів, виходить із констатації трьох факторів, що визначають силу українського спротиву й національної стійкості, – українська єдність, підтримка Заходу, вмотивованість і боєздатність сил оборони України.
Українська єдність, за висновком російських аналітиків, – це ключовий фактор і наріжний камінь стійкості. Зрушивши його, можна викликати ефект доміно.
Без хаотизації внутрішньої ситуації в Україні досягнення військових цілей Росії неможливе.
Ідеальна ситуація для Росії та Путіна – це повернення України до стану некерованості й повної анархії, у якій країна опинилася в 1917–1921 роках, коли війна йшла ззовні й усередині. Коли українська армія мала боротися з більшовиками, денікінцями й іншими інтервентами, а чи не в кожному селі створювалися "республіки" і панували нікому не підлеглі отамани. Українські партії замість того, щоб об’єднатися, боролися одна з одною. Коли ми "тільки те й робили за весь час свого державного існування, що "огризалися на всі боки". Результат знаємо – черговий шанс на незалежність і державність був утрачений на довгі 70 років.
На Росії цей період української історії добре пам’ятають і сподіваються його повторити.
Для створення необхідних умов, що забезпечать внутрішньополітичну дестабілізацію, новим російським планом передбачено низку послідовних кроків – військових, інформаційних, політичних. Частина із цих заходів уже в роботі, частина чекає своєї черги.
З точки зору військової – росіяни максимально активізують військовий тиск на всіх ключових ділянках фронту з метою максимального погіршення українських військових позицій.
Паралельно через підконтрольні кремлю Telegram-канали розганяються панічні настрої щодо "величезних" втрат, "провалу" мобілізації, "вичерпання" людського ресурсу, військової корупції тощо.
Ще один важливий військовий трек – це "ракетний терор" у критичний зимовий період. Для цього російські війська накопичують значні обсяги ракетного озброєння, необхідного для нищення об’єктів енергетичної, нафтопереробної інфраструктури, зв’язку та інтернету, логістичних хабів і транспортних вузлів.
Одночасно через агентурні канали й різних "корисних ідіотів" Путіна проводиться інформаційна кампанія зі штучного створення й демонстрації начебто наявного конфлікту у вищому військово-політичному керівництві країни.
Усі ці заходи в комплексі мають створити критично негативний суспільний фон, посіяти зневіру й депресію, збільшити кількість тих, хто готовий до компромісів, і зменшити тих, хто певен у перемозі, підвести до думки про необхідність заміни влади. Створення центральній владі умов неможливості подальшого утримання ситуації під контролем, і під загрозою соціального вибуху в столиці й поширення протестів на регіони – заміна влади.
За такого плану громадянське протистояння – найбільш бажаний сценарій для Кремля, але й вибори також згодяться. За російським задумом, у результаті виборів вдасться відродити й провести в український парламент "п'яту колону", виборчий список якої формується в нас на очах із різних "коуч-диверсантів", "спеціалістів" із "хороших руських", захисників російської мови, "жінок за мир" і "чоловіків проти війни".
У підсумку реалізації запланованих підривних заходів має бути отриманий головний результат – підрив суспільного консенсусу української єдності, що має призвести до руйнації західної підтримки й підриву морального духу й боєздатності сил оборони України.
Жодна нова владна команда, за думкою путінських аналітиків, не зможе в короткий час ліквідувати політичний розкол, реалізувати реформи та зберегти підтримку Заходу, який буде поставлений перед фактом неможливості підтримання контактів із владою, яка перебуває у стані перманентної турбулентності й хаосу управління.
Отже, залишається єдиний вихід для Брюсселя й Вашингтона – звернення до Москви з визнанням власних помилок в "українському питанні" й де-юре визнання прав Росії на Україну як виключно зону російських інтересів. Все це, підкреслю, поки значною мірою – фантазії московських розробників, але недооцінювати загрозу не можна категорично. Певні етапи окресленого російського плану вже реалізуються, і всі органи безпеки й оборони працюють, щоб йому протидіяти, але наші зусилля будуть кратно підсилені, якщо ми матимемо на своєму боці суспільство.
Українці гідні поваги, відвертої й чесної розмови, гідні знати й розуміти, що відбудеться за такого розкладу. Ми будемо єдині в розумінні небезпек, у своїх діях і протидіях, не залишаючи ворогу жодного шансу отримати шанс.
