0 Київ
Я не вірю!
Я не знаю всіх тих, кого обвинувачують у вбивстві Павла Шеремета, але я точно особисто знаю одну людину із цього списку і не вірю, що вона може бути до цього причетною. Юлія Кузьменко. За версією слідства, саме вона – дитяча хірургиня найкращого у країні кардіоцентру МОЗ – підклала бомбу під авто журналіста. Лікарка, завідувачка відділення дитячого кардіоцентру в "Охматдиті" знічев'я, без приводу, уночі кладе бомби під авто журналістам.
Поки аргументів я прочитав три:
- її хода схожа на ходу вбивці;
- її телефон не працював кілька годин у день мінування;
- вона нещодавно в телефонній розмові обурювалася на адресу влади.
Я знаю Юлю не віртуально, як більшість у Facebook, і не як волонтерку. Я знаю Юлю як висококласну лікарку центру дитячої кардіохірургії. Я знаю Юлю як хірургиню й важливу співробітницю в геніального дитячого кардіохірурга Іллі Ємця.
Усі ми іноді можемо помилятися, оцінюючи наше оточення, але спілкуючись і знаючи Юлю, особисто я ні на хвилину не можу собі уявити, щоб ця людина – лікарка, яка щодня рятує життя дітей, – могла це зробити. Вести бабські розмови під вино – так. Обговорювати недолугу владу – так. Допомагати хлопцям з АТО – так. Убити – ні. Ці смішні розповіді про придбану машину й будинок – для розумної, високоосвіченої, працездатної й ефектної дівчини, у якої не було відбою від залицяльників, – звинувачення "не приший кобилі хвіст".
Не вірю. І не вірю так, що публічно пишу цей пост, щоб звернути увагу на те, що аналогічна думка в усіх, хто особисто знає Юлю.
Мені ця справа схожа на теракти, які нібито готувала з баржі Савченко. Тепер Савченко, як і Рубан, спокійно вийшла після того, як ця ахінея перестала бути потрібною владі, і ніхто навіть не згадує про це. А шуму було... Тепер узяли чергову побутову телефонну розмову й ліплять нову Надю Савченко, тільки вже з дівчини-волонтерки. Не врахували, щоправда, що дівчина – з добрим ім'ям і бездоганною репутацією.
Кожній новій владі потрібні свої спецоперації та свої цапи-відбувайли. Дуже боюся, щоб Юля не стала розмінною монетою в чиїйсь великій політичній грі. Чекаю залізобетонних аргументів слідства про 100-відсоткову провину Юлії Кузьменко. Інакше вважатиму це замовною справою в інтересах влади.
І ще одне. Публічно обвинувачувати без суду на пафосній пресконференції – це насамперед піар. Черговий піар заради себе коханих, а не заради істини.
Про інших – не знаю, про Юлю – не вірю. Якщо раптом виявиться, що вона винна, я змушений буду визнати, що за майже 40 років життя взагалі не навчився розбиратися в людях.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
