+1 Київ
Вітчизняні експерти й журналісти зараз тільки й говорять про "провал" України у Вільнюсі. Але кількість дипломатичних трофеїв, із якими повертається до Києва українська делегація, змушує поцікавитися: якою в такому разі мала бути перемога? Чи хоч би нічия?
Ми сподівалися на запрошення до складу Альянсу? Навіть Володимир Зеленський назвав це ідеальним варіантом, а ідеальних варіантів, як відомо, у реальному житті не буває.
До того ж варто уточнити, що саме розуміли (і розуміють) під запрошенням. Якщо запрошують до НАТО вже сьогодні, то чим це відрізняється від вступу?
Запрошують зараз, а прийматимуть уже після війни? Навіщо тоді це робити зараз, якщо все одно вирішальним буде рішення про приєднання, яке мають ухвалити в майбутньому?
Домовитися, що рішення буде лише одне, теперішнє, а вступ відбудеться автоматично? Коли? У момент завершення війни? А хто визначатиме той момент?
Володимир Зеленський, а разом із ним і багато експертів кажуть, що Україні потрібна визначеність? Для чого? Щоб союзники не передумали? Та вони в будь-який момент можуть передумати. Затягнути процес – як це було зі Швецією. Або просто зупинити його – технологічно це абсолютно ідентична процедура.
І якщо вже начистоту – то чи справді Київ зацікавлений у формальній або ж навіть документальній прив'язці вступу до НАТО до моменту завершення війни?
Джерело: Олексій Мустафін / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
