Попит на нафту й газ різко впаде протягом найближчих 10–15 років. Росія втратить приблизно третину свого ВВП й половину доходів бюджету 

Я не знаю як вам, але мені, наприклад, очевидно, що у 2024 році Путін нікуди не піде. У найкращому разі буде знову рокіровочка. А в найгіршому – змінить конституцію і тупо залишиться, і все... Навічно. До самої смерті.

Нагадаю, що його батьки прожили до 90 років. Це зважаючи на те, що в них було життя незрівнянно важче, ніж у їхнього синочка. А наш джигіт не п'є, не курить, займається спортом, правильно харчується, молодими дівчатами себе оточує і дихає свіжим повітрям...

Тому я пропоную виходити з того, що він правитиме вічно. Ось тому я пропоную провести уявний експеримент під назвою: "Що буде з Росією, якщо Путін правитиме вічно".

На мою думку, це насамперед призведе до того, що Росія пропустить (найімовірніше, вона його вже пропустила) момент, коли можна буде провести структурний та інвестиційний маневр і підготуватися до відмови людства від використання вуглеводнів як джерела енергії.

Попит на нафту і газ різко впаде протягом найближчих 10–15 років. Вони будуть затребувані тільки в хімічній промисловості (добрива, пластмаси, полімери). Росія втратить приблизно третину свого ВВП і половину доходів бюджету.

З огляду на необхідність підтримувати на попередньому рівні фінансування силового блоку і купувати лояльність регіональних еліт у таких регіонах, наприклад, як Чечня, на все інше грошей просто не залишиться.

У країні відбудеться колосальний демографічний зсув: населення протягом наступного десятиліття різко скоротиться і постаріє. Для компенсації скорочення кількості працездатного населення буде ввезено десятки мільйонів мігрантів.

З огляду на те, що Європа, яка наразі в аналогічній демографічній ситуації, теж буде конкурувати за міграційні потоки, можна сміливо стверджувати, що Росії дістануться людські ресурси найнижчої якості і з погляду професійних навичок, і з погляду адаптації та соціалізації на прийнятному для корінного населення рівні.

Ситуація, у якій практично всю роботу виконують безправні, погано освічені й погано адаптовані мігранти, а корінні росіяни вже досягли пенсійного віку, загрожує руйнуванням пенсійної системи, що ґрунтується на "солідарності поколінь". А жодної іншої за Путіна вибудовано так і не буде. Це тепер уже абсолютно очевидно.

Коротше. Можна ще й далі малювати похмурі футуристичні картини, але суть ось у чому: ми весь час говоримо, що в Путіна, за всієї його надзвичайної стійкості і горезвісної "адекватності народу", є головний недолік – у нього немає стратегії. Він тактик і вирішує проблеми в міру їх виникнення.

Часто стає абсолютно очевидно, що на багато викликів він дивиться як на проблеми, які постануть перед країною за межами його життя. І тому ніяк не готується до їх вирішення. Його тезу "після мене – хоч потоп" видно неозброєним оком.

Проте є цілий клас проблем, які постануть за 10–15 років і до вирішення яких потрібно починати готуватися вже зараз. Це, як я вже вказав вище, насамперед виклики, пов'язані з науково-технічним прогресом і демографічними трендами.

Отже, маємо протиріччя: з одного боку, він демонструє очевидне прагнення правити вічно. А з іншого – абсолютно не готується до зіткнення із проблемами, які постануть перед ним за 10 років.

А коли вони постануть – уже буде пізно їх вирішувати. Вони фактично будуть нерозв'язними у прийнятні терміни і з прийнятною якістю. Навіть більше, вони просто дезінтегрують саму державу як таку: силовики не тільки втратять функціонал, але значною мірою буде втрачено їхню "кормову базу" – чорний люд, податне населення.

Отже, висновок досить дивний: можливо, Путін нікуди й не дінеться. Але просто зникне об'єкт управління. У всякому разі в тому вигляді, до якого ми звикли протягом останніх кількох сотень років. Він буде як Горбачов восени 1991 року: президент простору.

От уже й не знаю: потішив я вас чи засмутив.

Джерело: Кох Альфред / Facebook