Будь-який депутат, що віддасть свій голос за законопроект №6688, прирівнює себе до тих, хто голосував 16 січня 2014 року

Я вважаю, що найвища форма ідіотизму – це навіть не те, коли в Україні копіюють закони Росії, а коли копіюють невдалі закони або ті, що обмежують права та свободи громадян України. Наприклад, закон про місцеві вибори фактично копіює закон, який застосовували у 2007–2011 роках в Росії зокрема на виборах до Законодавчої палати Санкт-Петербурга, але потім скасували. Тому що виявився хріновим. А в нас ухвалили, але не скасовують. І те, що безліч дільниць по всій Україні опинилося без своїх представників у владі, саму владу сильно не бентежить. У Києві таких дільниць без депутата в Київраді приблизно 20.

Але мої колеги не зупиняються й далі копіюють найгірші зразки законотворчості Ерефії. От законопроект №6688, який сьогодні хочуть протягти в залі, – це часткове копіювання так званого пакета Ярової в Росії. Він обмежує права користувачів в інтернеті й дає спецслужбам необмежені можливості. Наші законодавці вирішили почати з версії "лайт". Але вирішили! І тепер протягають.

Під приводом кіберзахисту представники МВС, прокуратури та СБУ хочуть здобути право на втручання й контролю за контентом, який викладатиметься в інтернеті. І я бачу в цьому безпосередню атаку на свободу слова.

Ось цитата із законопроекту: "Підставою для включення посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, щодо інформаційного ресурсу (сервісу) в мережі інтернет до реєстру відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, є надходження до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ухваленого відповідно до закону рішення слідчого судді, суду, прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, про застосування тимчасового блокування (обмеження) доступу до інформаційних ресурсів (сервісів) чи рішення суду про блокування доступу до інформаційних ресурсів (сервісів), а також набрання чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України щодо застосування санкцій відповідно до закону України "Про санкції".

Ви розумієте, що ухвалення рішень віддають ментам, слідакам, суддям, СБУшникам і прокурорам, яких регулярно ловлять на корупції? Ви їм довіряєте? Я довіряю аж ніяк не всім із них. То про що ми говоримо? Загалом, під гарним приводом намагаються запустити інтернет-цензуру.

Уже й правозахисники почали бити на сполох. Із заявою Української Гельсінської групи з прав людини та Харківської правозахисної групи можна ознайомитися тут.

І невелика цитата на завершення: "Для необізнаних із технікою: фільтрування HTTPS буде працювати, тільки якщо виробник DPI змусить усіх користувачів установити в себе їхні ключі шифрування. А хто не встановить – утратить можливість доступу до інтернету взагалі. Тобто з приватністю в мережі можна буде попрощатися назавжди. Від цього свідомо відмовилися навіть у Росії, Білорусі та Китаї, деякий час така система працювала в Казахстані, але через очевидні проблеми від неї відмовилися й там. Ну що, потерпальники. Це – ваше майбутнє!"

Будь-який депутат, що віддасть свій голос за законопроект №6688, прирівнює себе до тих, хто голосував 16 січня 2014 року.

Джерело: Борислав Береза / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора