0 Київ
Насправді головні тут не етика і естетика. Головна тут – ефективність. Тільки вона є мірилом того, проведена акція "правильно" чи "неправильно".
Власне, навіть в учасників акції ефективність – це один з основних аргументів: "Бачите, білоруси і росіяни так не роблять, і ефективність у них – нульова".
Що ж. Якщо розмальовування і пошкодження будівлі Офісу президента дасть реальний поштовх до очищення судової системи, звільнення Татарова, санкцій на Портнова, встановлення справедливості у справах Стерненка, Антоненка – Кузьменко – Дугарь – то нехай. Ремонт будівлі – узагалі не ціна за це.
От тільки чи справді є так, а не навпаки? Чи не значно простіше владі відкинути вимоги "вандалів", ніж вимоги мирних людей?
Інший вимір ефективності: чи така акція збільшує кількість готових підтримувати цей порядок денний, чи єднає вона різних людей? Чи, навпаки, вона відлякує поміркованішу частину, яка в майбутньому не захоче так чи інакше долучатися до саме до цього руху?
Судячи з моєї стрічки, із цим є проблема. Бо багато людей, які бачать незаконність засудження Стерненка, які обурені Татаровим і Портновим, які офігівають від української судової системи, при цьому не готові асоціюватися з розбитим склом у дверях на Банковій.
І подальша агресивна риторика щодо тих, хто, бачте, не згоден із роботою над фасадом, – вона теж виключно відштовхує.
Але раптом, раптом методи цієї акції в результаті дозволять залучити більше людей, яких краще почують.
Ефективність буде мірилом правильності.
Джерело: Danylo Mokryk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
