-2 Київ
Стисло про ситуацію.
1. Відставка Гончарука нічого не вирішить для тих, хто її найактивніше просуває. Проблеми у вас – не від Гончарука, а від самої потреби країни у змінах і від західного консенсусу щодо України, зокрема щодо "ПриватБанку", приватизації та детінізації процесів. Хто б не був після Гончарука, йому доведеться займатися тим самим і приблизно так само. І займатися новою програмою від МВФ. Може, у когось вийшло б рішучіше й чіткіше, але навряд чи це можливо, якщо немає самостійного права посилати якнайдалі центри інтересів опонентів.
2. Відставка Рябошапки може стати найпроблемнішим рішенням з-поміж усіх, які обговорюють. Тому що це було призначення із принциповим системним сенсом. Через реформу прокуратури як центрального елемента правоохоронної системи планували вплинути і на всю цю систему. Змінюєш прокуратуру – отже, робиш чесними обвинувачення та інтереси держави в судах. Це само собою автоматично сприяє змінам у всіх слідчих органах, які замикаються на прокуратуру. Зараз прокуратура в розібраному стані. Але не в корумпованому. Прибрати Рябошапку – означає прибрати не просто якусь людину, а сам той системний сенс, який було закладено в його призначення. У когось зараз є інший якийсь системний сенс для правоохоронців? Щось не помітно.
3. Точно заслуговують на відставку МОЗ і Мінсоцполітики. У першому випадку міністерка відверто слабша, ніж її ж заступники. У другому випадку в нас цілковито зникла соціальна політика як явище і навряд чи хтось узагалі може без Google сказати, як звуть міністра і чим міністр займається вже протягом пів року.
4. Чого точно бракує уряду, так це нормальної апаратної роботи. Наприклад, якщо є рішення щодо платіжок, то це рішення нікому дотиснути до виконання в усіх регіонах. Якщо має з'явитися рішення про індексацію пенсій, то уряд має вийти з ним раніше, ніж вийдуть опоненти із плачем на тему того, як уряд відмовився від індексації. Це можна вирішити віцепрем'єрами.
5. Економічні проблеми у країні так наростають, що доведеться шукати гроші скрізь, де тільки можна. Легалізувати все і якнайшвидше – торгівлю землею, гральний бізнес, було б правильно легалізувати марихуану. Це мільярди доларів! Якщо українці можуть на цьому легально заробляти в Канаді і в Америці, то чому не можуть в Україні? Плюс приватизація, плюс концесії, плюс усе що завгодно, що може дати нову легальну ділову активність, тобто нові гроші й контакти, які переростуть у нові гроші. Якщо цього не зробити зараз і покладатися тільки на олдскул на кшталт старої промисловості або ганятися з касовим апаратом за кожним наявним підприємцем, то однаково доведеться це робити потім, тільки в гірших умовах і зі втратою часу, коли можна було створити нових підприємців додатково до наявних.
6. Багатьох дратує міністерство фінансів. Можна кого завгодно поставити міністром, але однаково там доведеться робити те саме, що робить Маркарова. Брати нові борги, змінювати старий дорогий борг на новий борг, дещо дешевший, і нервово реагувати на кожного, хто хоче наростити витрати. Хтось придумав щось інше для Міністерства фінансів у нашій ситуації? Отже, це або заявка на Нобелівську премію, або превеселе самогубство.
Джерело: Дмитрий Литвин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
