-2 Київ
От і пішов у небуття 2019 рік...
Що в підсумку? Минулий рік був дуже насиченим різними подіями – політичними, соціальними і професійними.
Напевно, почну з того, що найбільше вразило особисто мене і, мабуть, усю країну, – це вибір українського народу: обрання Володимира Зеленського президентом України. Чому понад 70% громадян віддали за нього свої голоси? На мою думку, люди просто проголосували проти дій, а радше – проти бездіяльності, корупції, війни, яка щодня забирає найкращих українців.
Що ми дістали? Молодого, амбітного й поки чесного (не причетного до корупційних дій), але не дуже професійного президента і надію, яка ще не вмерла... Я не політикиня і не є експерткою у політиці, як більшість моїх співвітчизників, я можу тільки говорити про власні відчуття. Для мене було й залишається багато незрозумілого та непрозорого в діях нашого уряду й нового парламенту, який теж дуже непрофесійний і строкатий... Але я – оптимістка!
Проте мене дуже розчарувала відставка Уляни Супрун, яку я вважаю найкращою міністеркою МОЗ, тому що це перша міністерка, яка не просто хотіла, але й почала реформувати найневдячнішу для змін галузь – медицину. На цьому я б хотіла зупинитися докладніше, тому що це ті питання, які реально стосуються мене особисто. Я вважаю досить вдалим реформування первинної ланки, і назад дороги немає. Україна нарешті почала просування до світової медичної громадськості.
Тепер розпочали реформування вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги. Це, на мою думку, набагато важче завдання, зважаючи ще й на значні капіталовкладення. Дуже важко щось руйнувати, будувати, реформувати без достатньої законодавчої, фінансової бази, а ще й в умовах колосального дефіциту кадрів – радше їх відсутності, помноженої на жалюгідні умови оплати праці працівників медичної сфери. Проте я нездоланна оптимістка! Незважаючи на власний досвід і 30-річний медичний стаж. Я вчилася й почала працювати ще за радянської влади, потім "легкі" 90-ті з повним хаосом і роботою без зарплати або за "бартер"... Тож бачила все. Але завжди розуміла, що так, як працює наша система охорони здоров'я, – це дорога в нікуди.
Я – за цивілізовані умови праці. За прозору оплату без "подяки в кишеню". Але все це нереально без тотальної реформи, а радше – без ламання наявної системи охорони здоров'я. Це важко й болісно. Це – скорочення робочих місць, звільнення, що в підсумку має привести до покращення якості та кваліфікації тих, хто залишиться, і дуже хочеться вірити, підвищення оплати їхньої праці. Це – вимушена необхідність. Тому я з болем пережила відставку пані Супрун і буду критично спостерігати за діями нового складу МОЗ, які поки що не дуже мене тішать, але подивимося... Я оптимістка!
І ще одне з найбільших досягнень минулого року – це отримання томосу! Нарешті втілили споконвічну мрію українського народу – утворили помісну українську церкву! Тільки дай боже нам мудрості це зберегти.
А ще у 2019 році юніорська збірна України з футболу (U21) вперше стала чемпіоном світу, що вселяє надію на майбутні перемоги дорослого складу!
За що я дуже вдячна тим, хто до цього причетний, – то це за повернення наших моряків і політичних в'язнів додому! Це велике досягнення, тому що для мене, як для людини і для лікаря, кожне людське життя безцінне і варто боротися за нього до останнього подиху й останньої краплі надії!
І наостанок особисте досягнення: я вдруге (!) здобула грант програми Фулбрайта для проведення наукових досліджень у США, і дуже скоро на пів року їду в один із найпрестижніших дитячих госпіталів світу – CHOP у Філадельфії. Тож маю намір навчитися чогось нового і згодом передати свої знання тим, хто цього захоче.
Але були втрати... Багато розчарувань і втрат – фізичних і моральних. Дещо для мене було уроком, а щось – непоправною втратою, яка назавжди залишиться болем...
Загалом, я поводилася чемно, дуже старалася і заслужила подарунок! Чого я хочу? Мудрості та виваженості в ухваленні рішень й у прийнятті того, чого змінити вже не зможу. Хочу миру в Україні, мудрості тим, від кого залежить мир у нашій країні, добробуту, здоров'я і щастя кожному громадянинові.
Це все мрії та надії... Але для їх втілення потрібна щоденна, важка рутинна робота кожного, любов до ближнього й віра в Україну!
Джерело: "ГОРДОН"
