Якби на початку 90-х Буковський підірвав владу нової-старої номенклатури, не було б ні Путіна, ні війни, ні диктатури

Як Буковський намагався дати Росії шанс.

Помер не просто "видатний радянський дисидент" і "борець за свободу", як заведено писати, померла людина, яка поставила вірний діагноз своєму часу і намагалася змінити перебіг історії.

Буковський швидко зрозумів, що перебудова призведе до розвалу СРСР. Пам'ятаю, десь на самому її початку він порівняв Радянський Союз зі старим авто, яке так-сяк ще їздить, але, якщо намагатися його ремонтувати, остаточно розвалиться. А потім він так само точно визначив, що ніякої демократії в Росії не буде, поки номенклатура залишається у владі. Говорячи про нову російську керівну бюрократію, що складається майже повністю з колишніх членів Комуністичної партії, Буковський згадував старий радянський анекдот про те, що із трьох якостей: розумна, чесна і партійна – людина може мати тільки дві. Якщо вона розумна і партійна, то вона – негідна. Якщо чесна й партійна, то – дурна. Якщо ж розумна й чесна, то членом КПРС бути не може.

Під час перебудови КПРС розділилася на партію чесних дурнів, які намагалися зберегти, а потім відродити СРСР, і партію розумних негідників, які швидко зорієнтувалися в ситуації і пролізли до влади та власності в новій ринковій Росії. До першої належали Лігачов, Анпілов, Андрєєва. До другої – єльцинське оточення: від Коржакова до Чубайса. Маленька громадянська війна в Москві в жовтні 1993 року була фактично зіткненням першої та другої посткомпартій.

Буковський швидко зрозумів цей розклад і спробував підірвати владу нової-старої номенклатури. Такою бомбою міг стати новий "Нюрнберзький процес" над комуністичною системою та партією, який він намагався організувати на початку 90-х. Якби цей процес відбувся, люстрації колишніх комуністів і чекістів стали б неминучими. Під час нього було б оприлюднено докази жахливих злочинів партії та КДБ, а їх самих визнали б злочинними організаціями, колишні члени і працівники яких не мають права обіймати високі державні посади. Постало б питання про повну люстрацію єльцинської еліти, із якої один Нємцов не був членом КПРС. Номенклатура навряд чи змогла б у такій ситуації зберегти владу, а отже, не було б ні Путіна, ні війни, ні диктатури.

Буковський діяв як досвідчений, тертий зек, який одурює вертухаїв. Йому вдалося вмовити деяких видатних єльцинських соратників. Але сам Єльцин інстинктивно відчув загрозу своїй владі і схвалення на Московський процес не дав. Так Росія втратила історичний шанс на демократію.

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора