+14 Київ
Аргентина як дуже поганий приклад для України...
Аргентина знову не платить за боргами. Сюрприз. Перемовини про реструктуризацію Аргентина розпочала досить давно, але тільки зараз настав момент невиплати платежу. І країну можна привітати з майже ювілейним дев'ятим дефолтом.
Можна наводити приклад Аргентини, яка вдев'яте допускає дефолт, але все ще існує, і до неї щоразу повертаються інвестори. А можна пригадати, що у ХХ століття Аргентина і США увійшли з однаковими стартовими позиціями. Але потім щось пішло не так. І кожен обрав свій шлях.
Шлях Аргентини – шлях соціального популізму, який не працює. Точніше, він саме так і працює. Дефолт за дефолтом. У підсумку ти так і залишаєшся бідною латиноамериканською країною. І платиш дорого за свої борги. І в момент кризи всі біжать з Аргентини у США, продають песо і купують долари, продають аргентинські цінні папери і купують американські.
Плата за шлях дефолту – це не смерть. Ні. Це просто постійне поневіряння. І розмови про шалений потенціал. Який, щоправда, ніяк не вдається реалізувати.
Інвестори повертаються після дефолту. Так. Тому що у світі багато грошей і їх кудись треба дівати. Чому інвестори повертаються в такі країни, як Аргентина? Тому що такі країни, як Аргентина, готові платити за гроші інвесторів уп'ятеро більше, ніж країни, які дефолтів не допускають. Плата за ризик. Яка лягає на плечі аргентинських платників податків. Так само, як на них лягають наслідки дефолту.
Зараз Аргентина – учергове у процесі перемовин із кредиторами. Просить списати борг. Частково. Водночас іще п'ять років тому Аргентина була улюбленицею інвесторів у ринки. Там прийшов прогресивний президент, який змінив популістку і подружку Путіна. Він проводив правильні ринкові реформи. Боровся з корупцією. Інвестори дуже любили цю нову Аргентину. Навіть більше, ця нова Аргентина навіть змогла розмістити 100-річний бонд. Облігації з терміном обігу 100 років. Україні таке може тільки снитися.
Чому інвестори так люблять Аргентину? Бо Аргентині пощастило бути неподалік від США. Той самий часовий пояс, що і Нью-Йорк. Зручно. Багато іспаномовних керівників портфелів у США. Зручно. Простіше, ніж інвестувати в далекі країни Азії, Африки або незрозуміло де розташовану Україну. А США – це центр фінансового світу. Саме там зосереджено гроші. Саме туди треба приходити за ними. У США, не в Аргентину. Хоча, можна повторитися, 100 років тому їхні шанси були однаковими, а позиції схожими.
Але аргентинські виборці не люблять ринкових реформ. У підсумку вони повернули у крісло президента популіста, товариша подружки Путіна, і Аргентина пішла звичним шляхом.
Чи повернуться ще інвестори в Аргентину? Так. Повернуться. І знову попросять дорого за свої гроші. І знову аргентинці платитимуть. Чи буде наступний дефолт? Ніхто не знає, усе залежить від вибору аргентинських платників податків.
А їм, мабуть, подобається. Від моменту, як вони вирішили повернути популіста, курс аргентинського песо впав майже удвічі і зараз продовжує повзти вниз. Ще влітку 2019 року за $1 давали приблизно 45 песо, зараз – майже 70. Як у всіх популістів, з'являються валютні обмеження, а вони призводять до появи чорного ринку, де курс уже під 100 песо за долар. Ось вона вартість вибору популізму. І ось вона вартість вибору дефолту.
Коли ви обираєте шлях дефолтів, ви платите двічі. Перший раз ви дуже дорого платите за нові борги. А хай що б там казали, усі країни світу постійно привертають борг. Саме так працює світова економіка. І якщо старі борги ви гасите, просто залучаючи нові борги, не витрачаючи на це грошей платників податків, то відсотки за боргом якраз лягають на плечі громадян. У підсумку за радість кинути кредитора ви не маєте нічого (ви б однаково платили чужими грошима), але платите за це набагато вищими відсотками. Платите уп'ятеро більше. Хтось у 10 разів більше. А потім ви ще платите наслідками дефолту. Тому що дефолт не минає безслідно.
В один із минулих дефолтів Аргентині довелося виводити танки на вулиці. Щоб угамувати радість громадян, які, мабуть, вирішили танцювати святкове танго з нагоди, що всі їхні вклади в доларах за ніч перетворилися на вклади в песо, за курсом, який обрав їх улюблений уряд. Зараз аргентинці платять новим курсом песо. І це ще немає дефолту. Триває реструктуризація, і уряд сподівається домовитися полюбовно. Поки що сподівається.
Приклад Аргентини, приклад Лівану, де дефолт призвів до масових протестів на вулицях столиці, коли протестувальники спалювали все, що траплялося на очі, ніби натякає, що це поганий шлях. Але щораз частіше в Україні люди продовжують пропонувати не платити за боргами. Авжеж, шлях Аргентини веселіший, ніж шлях США. І результат відчутний не відразу. Але так завжди. Є прості відповіді на складні запитання. Які не працюють. І є довгий складний шлях до успіху. Де треба працювати і працювати. І думати. Останнє, судячи з усього, – найскладніше.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
