-1 Київ
Зеленський – не Трамп.
Дуже часто висунення Зеленського порівнюють із висуненням і майбутньою перемогою Трампа. І говорять водночас, що, дивіться, ви не вірили у Трампа, а він зміг. Отже, зможе і Зеленський. Не факт, що Зеленський не зможе. Може, і зможе. Але це зовсім інша історія. Так, Зеленський експлуатує ту саму тезу, що і Трамп. Він проти еліт. Народ проти еліт – це дуже популярна нині тема. Цикл дійшов цього моменту. Коли він доходив до цієї точки минулого разу, стався 1917 рік.
Так, у світі зараз дуже популярний тренд "іти проти еліт". Це й перемога Трампа, і Brexit, і "жовті жилети", і тріумф абсолютно диких популістів в Італії. І така тенденція, бунт проти еліт, має свою економічну підоснову – різко зросла нерівність у цивілізованому світі. Люди ніколи не жили так добре, як зараз. Це правда. Але свій добробут ми звикли вимірювати, порівнюючи із сусідом. І ось тут проблема. Нова технологічна революція породила стрибок нерівності. Економіка зростає як ніколи, а більшість це перестає відчувати. Чому? Тому що з'явилися сектори економіки, де люди дуже легко одержують додану вартість. Це IT.
Вам не треба мільярдних інвестицій, щоб одержати щось. Вам потрібно просто дві, 10 або 100 розумних голів. І якщо раніше, щоб створити мільярд ВВП, треба було побудувати і запустити величезний завод, як "Азовсталь", то зараз достатньо посадити сто ІТшників. І вони напишуть гру, яка буде приносити набагато більше, ніж "Азовсталь". Але на "Азовсталі" роботу " одержували тисячі людей, а тепер вони не потрібні. У підсумку склалася парадоксальна ситуація. Деякі розумні люди заробляють багато, рухають економіку вперед і роблять це абсолютно чесно. Вони заслужено отримують багато грошей, адже заробили власним розумом. Але в десятки разів більше людей опинилося в ролі невдах. І відчувають себе набагато гірше. І протестують. І в підсумку цього протестного голосування перемагає Трамп. І світ ще має розв′язати цю проблему.
У підсумку це ще й конфлікт поколінь. Старше покоління хоче зупинити зміни, які змінюють світ у той бік, до якого вони не готові. І представником старшого покоління є Трамп.
Чи є нерівність в Україні? Так. Але вона має зовсім іншу природу. Наша нерівність – результат корупції і великої частки тіньової економіки. І саме ця нерівність підтримує популярність класичних популістів. За яких історично голосують пенсіонери та бюджетники.
Але Зеленський не звичний для нас популіст. Або, можна сказати, популіст для нас незвичний. І його виборець – це молодь. Не ретрогради, що ностальгують, а молодь. Внутрішні процеси, які підштовхують угору популярність Зеленського та популярність Трампа, докорінно різні. Це як різні хвороби, у яких раптом виявили спільні симптоми. Але лікувати їх треба абсолютно в різні способи. Нехай і там, і там є ненависть до еліт. І нехай і в нас, і у США для цього знайшлися причини. Різні причини. І ось тут криється головна відмінність.
За Трампа голосували ті, хто постраждав від нової нерівності. Погано освічені люди, що ностальгують. А ці люди, що у США, що в Україні, завжди ходять на вибори. Дисципліновано. Хто виборець Зеленського? Молодь, яка теж протестує. Але на вибори не ходить. А часто й не може, бо прописана далеко від того місця, де має голосувати. І відсоток тих, хто двічі готовий розміняти свої вихідні на голосування, не такий і високий.
За всієї схожості підходу є принципова різниця. Виборці Трампа і виборці Зеленського – різні соціальні групи. І зовсім по-різному підходять до процесу голосування. І нехай Зеленський експлуатує модний нині контрелітний запит. Але якщо щось працює у США, не факт, що це спрацює в Україні.
Чи може він перемогти? Цілком імовірно. Але це точно буде своя, українська історія. Яку не можна порівнювати з тими процесами, які відбуваються у світі. Тому що популістський бум у світі – це бунт соціалізму. Консерватизму. І ностальгії. Який спирається на величезний пласт людей, що залишилися невдахами і не встигли адаптуватися. І вони реваншуються на виборах.
І це точно не молодь, яка гнучка і готова до змін. Нічого нового для України, до речі, де ці тези перемагають десятиліттями. І в Україні цю тему осідлали добре всім відомі професіонали своєї справи. І в Україні бунт проти еліт – це бунт проти класичних популістів. Бунт проти тих, хто піднімає ціни на газ, і проти тих, хто обіцяє їх знизити. І дисциплінований електорат, на який міг би спертися український Трамп, уже зайнятий і відданий своїй богині. За яку не готова голосувати молодь, адже в молоді є справедливий запит на нові обличчя.
У підсумку в Україні може скластися ситуація, коли завдяки різноманітності українських популістів сам популізм може програти, через свою роздробленість. Ось такий український парадокс. Не було б щастя...
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
